Саме таке визначення дає Закон України “Про попередження насильства у сім’ї”, який ухвалений Верховною Радою у 2001 році.
— Якщо в селі причиною сімейних чвар виступає переважно безробіття і надмірне вживання алкоголю, міські чинники насильства багатогранніші, — розповідає директор Центру громадських ініціатив “Чайка” Лариса Гунько. — Найпоширенішим і разом з тим найменш доведеним стало психологічне насильство, коли один член сім’ї навмисно тисне на психіку іншого словесними погрозами або образами. Так само це стосується фактів переслідування, залякування, що доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості. Економічне ж насильство теж не менше шкодить, а інколи може призвести до смерті чи душевного розладу. Коли розпаляється суперечка між членами родини, приміром, за спадок, чи один із членів сім’ї позбавляється житла та засобів для існування. Соціологічні дослідження доводять, що серед розлучених жінок кожні три із чотирьох потерпали від домашнього насильства. А у Рівному це підтверджується щоденними дзвінками потерпілих від сімейних негараздів жінок.
Чому це відбувається?
По-перше, тому, що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою. Підкоряючись, людина стає безпорадною і навіть не намагається себе захистити. У такому стані жертви насильства часто самі відмовляються від спроб їм допомогти. По-друге, в українському суспільстві “не прийнято” розповідати про такі речі. Наприклад, розумна жінка, досягши успіху в роботі, навряд чи зізнається, що її б’є чоловік. Та чи не найбільш згубно впливають на суспільну думку уявлення, що поодинокі випадки агресії не є насильством. Заступник начальника відділу дільничних інспекторів міліції Рівненського МВ УМВС, майор міліції Анатолій Максимчук заперечує цей стереотип фактами з досвіду роботи:
— Прояви домашнього насильства мають циклічний характер: випадок насильства — примирення — заспокоєння — посилення напруги — і знову насильство. Кожного наступного разу цей цикл може скорочуватися у часі, а насильство — ставати більше інтенсивним та жорстоким.
Ще одним поширеним стереотипом є переконаність постраждалих у тому, що вони мусять терпіти домашнє насильство задля дітей. Саме через це неповнолітні стають свідками кожного третього випадку насильства у сім’ї. Психологи стверджують, що діти, виховані у таких сім’ях, згодом самі виявляють більшу схильність ставати жертвами чи кривдниками. Адже побачене та пережите згубно впливає на їхнє психічне здоров’я та розвиток.
Принижені часто вважають, що така їхня доля і вони мусять це терпіти. Таку позицію займати не варто. Адже кривдники зазвичай не відразу вдаються до фізичного знущання, однак, не зіткнувшись із опором і відчувши вседозволеність, переходять від словесної критики до фізичного насильства.
Як протистояти?
Особам, які вчинили чи погрожують вчинити насильство, працівники міліції можуть винести офіційне попередження. Коли ним нехтують, кривдника беруть на профілактичний облік та виносять захисний припис, що дає змогу контролювати виконання вимог. Як повідомив старший інспектор відділу інспекторів Олександр Приступа, цьогоріч на облік уже потрапили 650 кривдників.
Для допомоги потерпілим від домашнього насильства діють спеціальні кризові центри, а також центри медико-соціальної реабілітації. Там надають інформаційну, психологічну, педагогічну, медичну та юридичну допомогу, а також тимчасовий притулок. Восени планується відкриття кризового центру у Рівному, на вулиці Дубенській, де можна буде навіть перебувати деякий час.
Про факти сімейного насильства слід повідомляти службу дільничних інспекторів або кримінальну міліцію у справах неповнолітніх. Також варто скористатись гарячою лінією за тел. (0362) 690-000. А консультативну підтримку нададуть у регіональному управлінні у справах сім’ї та молоді за тел. (0362) 69-51-30, 22-15-09, 69-51-35.
План особистої безпеки
Якщо довелося зіткнутись із першими проявами насильства, варто подумати про власну безпеку та безпеку дітей. Уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії. Про всяк випадок слід постійно мати під рукою номери телефонів міліції та соціальних служб. Не завадить знати їх і дітям. А коли виникне потреба, не вагаючись зателефонуйте до міліції і вимагайте термінового втручання. Із тілесними ушкодженнями варто звернутись до медичних закладів — не лише задля того, щоб пройти лікування, а й щоб отримати медичні висновки для вагомого доказу.
Найвиваженішим виходом із деяких ситуацій є втеча. Проте, цей крок варто ретельно підготувати, прихопивши необхідні речі, ліки, ключі від дому та офісу, документи на власність будинку та свідоцтва про народження дітей, паспорт. Варто продумати кілька варіантів місць, де можна сховатись від кривдника.
На думку деяких експертів, чи не найвдаліший варіант боротьби із насильством у сім’ї — примусове відвідування лекцій та семінарів для кривдників, відмова від яких призводила б до позбавлення волі. Подібне практикують за кордоном.
![]()

