Час потужних заводів і фабрик у Рівному закінчився, розпочалась ера сучасних, великих, елітних та інших торгових центрів.
“Правди ніде діти: ми дуже добре торгуємо. За стільки років незалежності навчились. Особливий почерк рівненських торговців — продати товар із накруткою 200%”, – пише у своєму блозі рівненська журналістка Тетяна Фінкевич.
Одна знайома власниця бутику часто розповідає: яку ціну не поставила б на товарі, його неодмінно хтось купить.
“Не знаю, про що думають наші люди, коли купують одяг із накруткою 100-200%, — каже вона, — але коли вони бачать річ, яка їм подобається, готові переплачувати у кілька разів. Вони не розуміють, що на них хтось так заробляє, а ціна тій чи іншій речі — гріш”.
Так, торгувати у нас прибутково, тому й розростаються базари та зводяться нові торгові центри. Тільки торгуємо, як правило, імпортним товаром. І гроші за нього йдуть у бюджети інших країн та кишені наших торговців. А власне виробництво… загинається.
Усі торгують. Мені навіть дивно, що керівництву області (колишньому й теперішньому) деколи вдається заманити сюди хоч якогось інвестора, готового пройти через муки всіх інстанцій та “рішал”, і все ж таки звести, хоч невелику, але фабрику, хоч маленький, але заводик. Як стається таке свято в нашій області, то гучно сурмлять сурми про те, що за розвитком бізнесу іноземного інвестора очільник області особисто наглядатиме.
Цікаво, для кого робляться подібні заяви? За ким особисто наглядатиме очільник області, щоб іноземному інвестору на Рівненщині було комфортно? Мене завжди цікавило питання, чому, аби відкрити нове виробництво, чекаємо з поклонами якихось інвесторів із-за кордону, а у той час як у наших бізнесменів кишені непорожні.
