Багато батьків турбуються, чи не зашкодить дитині спільний сон із дорослими та чи не стане вона надто залежною від такої близькості. Про це йдеться в рубриці «Запитай у психолога», яку опублікував Центр життєстійкості міста Рівне.
Фахівці пояснюють: спільний сон не є шкідливим сам по собі – усе залежить від віку дитини, її емоційних потреб і ситуації в родині. Найчастіше діти прагнуть спати поруч через нічні страхи, тривожність або пережитий стрес, зокрема через війну, переїзди чи втрати. У таких випадках близькість із батьками допомагає відновити відчуття безпеки.
За даними Американської академії педіатрії (AAP, 2022), до 1 року немовлятам безпечніше спати у власному ліжечку поруч із батьками, адже спільне ліжко підвищує ризик синдрому раптової дитячої смерті.
У віці від 1 до 3 років спільний сон може допомогти знизити тривожність, проте важливо поступово вчити дитину засинати самостійно – це формує автономію.
Після 3–4 років дослідження свідчать, що постійний спільний сон може впливати на розвиток емоційної самостійності, а після 6 років – навіть на стосунки в родині, адже дитині потрібен власний простір.
Психологи радять батькам діяти м’яко: створити ритуали засинання – казку, колискову, обійми; поступово привчати дитину спати у власному ліжку; пояснювати, що кожен має свій простір, а якщо дитина повертається вночі – не карати, а заспокоювати.
У Центрі наголошують, здорову самостійність формує не різке відокремлення, а безпечний досвід, коли дитина знає, що батьки поруч і готові підтримати.
