Олександр із Вараша колись будував плани, пов’язані з атомною енергетикою. Для цього закінчив Національний університет «Одеська політехніка» і мріяв працювати на АЕС. Та реальність внесла свої корективи. Постійні співбесіди й очікування змусили шукати інший шлях — чоловік поїхав до Польщі, де займався фасадними роботами.
«У планах було дещо інше, але життя змусило піти важчим шляхом», — зізнається він.
Від будівництва до медицини
У 2022 році Олександр повернувся додому. Разом із двома товаришами створив будівельну бригаду і працював уже в Україні. Але повномасштабна війна знову все змінила. Попри проблеми зі здоров’ям він добровольцем пішов до територіальної оборони й одразу потрапив до війська на посаду бойового медика взводу.
Медичної освіти Олександр не мав, але чітко усвідомлював відповідальність.
«Я розумів, що це буде складно, тому постійно навчався, проходив курси й ставився до цього максимально серйозно, бо від мене залежало життя побратимів», — каже він.
Так з’явився й позивний — «Док». У підрозділі пояснили просто: медик у них завжди був Доком.
Служба, евакуації й молитви рідних
За час служби Олександр пройшов одні з найгарячіших напрямків — Бахмут, Куп’янський і Сумський. Найважчим називає саме Бахмут. Там він займався евакуацією та оглядом поранених, а коли не вистачало людей, сам ставав на позиції, командував групою й утримував рубежі разом із чотирма бійцями.
Один із моментів врізався в пам’ять назавжди: під час руху до точки евакуації по групі почав працювати танк.
«Я на мить побачив, як снаряд пролетів між мною та побратимом. Далі — лише чітке виконання наказів. Це й врятувало нас», — згадує військовий.
Він переконаний: тоді, як і не раз до цього, його життя вберегли молитви рідних.
Додому – до мирного життя
Сьогодні Олександр — старший бойовий медик мінометної батареї. Вдома на нього чекають дружина Тетяна, син Ілля та маленька донечка Іларія, а також мама й близькі. Саме сім’я — його головна опора й мотивація.
Плани на післявоєнне життя прості й щирі: повернутися додому живим, зберегти здоров’я і бути поруч із тими, заради кого він тримає цей непростий шлях.
