Минуло майже два роки. У новому будинку все ще відсутнє світло і вода. Вітер у багатьох місцях пошматував дах. Довкола ростуть величезні бур’яни. Увесь цей час сім’ї змушені збирати гроші, щоб утримувати сторожа — інакше будинок розграбують. Для того, щоб довести це житло до пуття, новосели повинні мати хоча б воду та світло. Але цих благ цивілізації підключати ніхто і не збирається. З опаленням ще важче. Будинок підключений до котельні виправної колонії. Минулого опалювального сезону котельня припинила подачу тепла у школу і ще вісімнадцять багатоповерхових будинків у Городищі. Тож про тепло лишається хіба що мріяти. Цікаво й те, що районне начальство наполягає, щоб будинок прийняла на свій баланс сільська рада. Сільський голова Петро Мамчур категорично проти:
— Якщо я прийму цей будинок, то завтра його мешканці прийдуть бити мені вікна. Тут маса проблем і сільська рада самотужки з ними аж ніяк не впорається.
Отож увесь цей час будинок нічий. Мешканці, котрі мають ордери, ніякої квартплати звісно не сплачують.
Згаданий об’єкт, на превеликий жаль, не єдине свідчення того, що в будівельній галузі області далеко не все гаразд. Зрештою, як і в багато чому іншому.
