Кінець 2008 року став, безперечно, переломним етапом для української економіки. Спад виробництва, відтік інвестицій, безробіття… Та все ж осінні три місяці не змогли повністю перекреслити всі здобутки минулого року. Чи вдалося Рівненщині зберегти свої інвестиційні надбання та потенціал — досліджували журналісти “ОГО”.
Сьогоднішніх інвесторів можна умовно розділити на три категорії.
Перша — це бізнес українського походження. Люди, які мають “живі” гроші, зроблені, як правило, в останні п’ять-сім років. Ці люди готові вкласти свої капітали, але не поспішають цього робити. Ні, їх не лякає політична ситуація чи економічна криза, вони зазвичай чітко розуміють дикі правила українського бізнесу і готові до цих правил гри. Просто падіння економіки ще не досягло свого дна. Ресурси (земля, робоча сила, матеріали тощо) і далі падатимуть у ціні. Український інвестор просто вичікує, коли буде, так би мовити, нижня точка, щоб за найменші гроші отримати чим побільше. Бізнес є бізнес.
Друга категорія — іноземні компанії, які терміново згортають свої проекти й евакуюють капітал з України. Причини цього бувають різні. Інколи — це фінансові проблеми в самій компанії, які вимагають реорганізації структури, оптимізації фінансів і відмови від надто ризикованих проектів. А про те, що робити бізнес в Україні — це ризик, навряд чи хто сперечатиметься. Такі компанії інколи готові навіть втратити вже вкладені кошти, але убезпечити себе від подальших небезпек.
Третя група інвесторів — теж іноземні компанії, але які готові ризикнути заради вигоди. Насправді вкладати гроші в Україні вигідніше, ніж за кордоном, де ринки тісні й переповнені. Небезпечніше, але вигідніше. Сьогодні через кризові явища, інфляцію та зростаюче безробіття для іноземного інвестора, який приходить в Україну з валютою, відкриваються значно більші можливості.
— Я спілкуюсь у столиці з представниками іноземних компаній, вони не збираються йти з України. Навпаки — їх цікавить розвиток свого бізнесу тут, — ділиться заступник міського голови Рівного Андрій ФІЛІН. — Інша справа, що ці компанії вичікують, їх дещо лякає ситуація в країні — як економічна, так і політична. Окрім того, дедалі більше інвестори цікавляться регіонами. У столиці стало надто тісно.
Нині як в області, так і в Рівному переговори з інвесторами не припиняються. Чиновники переконують, що темпи надходження інвестицій на Рівненщину не падають. Але в неофіційній розмові все ж визнають, що якщо раніше інвестори “ставали в чергу з чемоданами грошей”, то сьогодні потенційного інвестора доводиться “носити на руках і здмухувати з нього пилинки”, аби гроші залишились саме в нашій області.
— Якщо говорити про 2008 рік загалом, то надходження інвестицій не скоротилось. Але якщо брати до уваги саме кінець минулого року, то інвесторів поменшало, — констатує заступник міського голови Сергій ВАСИЛЬЧУК. — На початку нинішнього потік майже зупинився, але міська влада робить усе можливе, аби бізнес був зацікавлений приходити саме в Рівне.
Така ж ситуація й по області в цілому. Однак впадати у відчай передчасно, адже капітал не втратив цікавість до нашого регіону, а це головне. Потрібно просто переконати інвесторів, що саме тут йому запропонують найкращі умови, і навіть попри кризу й українську політику, на Рівненщині все гаразд.
На Костопільщині буде “Магма”…
Встиг “зібрати урожай” інвестицій і Костопільський район. На початок року обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку Костопільщини сягнув 9 мільйонів 800 тисяч доларів.
Хоча голова Костопільської райдержадміністрації Михайло КРИВКО налаштований песимістично.
— У 2008 році приріст виробництва у районі склав чотири відсотки, але реально проблем купа, — такий вердикт пана Кривка. — Підприємства втрачають ринки збуту, цінова політика нестабільна! Де ж взятися інвесторам?
Наприкінці минулого року Костопільський район відзначився хіба що… страусами. Так, вирощуванням саме південноафриканських птахів на Костопільщині зайнялось ТОВ “Ірма-Агро”. Сюди ж можна додати і реалізацію ТзОВ “Роко-м’ясо” (м.Рівне) восени 2008 року проекту з вирощування свиней за голландською технологією. Тим часом у 2009 році великі надії покладають на “Костопільський склозавод”, модернізований у січні минулоріч.
Крім того, у перспективі — й розбудова нового підприємства “Магма”, що розташувалось на території того ж склозаводу. Філія великої компанії “Магма” запустила виробництво супертонкого скловолокна.
А у Корці – індики та панчохи
Інвестиційні результати Корецького району за минулий рік не можуть не порадувати. Прямих іноземних інвестицій у Корецькому районі назбиралося 395 тисяч доларів (для порівняння — на січень 2008 року їх було 14 тисяч).
Основним інвестором, як і очікувалось, виступила компанія “ОНУР”. Як повідомив голова Корецької РДА Руслан СИВИЙ, лише за чотири останні місяці 2008 року турки сплатили до бюджету 500 тисяч гривень податків усіх рівнів. Також запущено в дію асфальтний і щебеневий заводи, Корецький гранітний кар’єр.
“Відзначились” інвестори і в корецькій аграрній галузі. На території Жадківської сільської ради приватний підприємець, а заодно і депутат Рівнеради, Станіслав Рязанов планує вирощувати індиків. Вплинули на інвестиційну ситуацію у сільському господарстві й СБЄ “Україна”, фірми “Інсеко”, “Корецький аграрій”, додав Руслан Сивий.
Головним проектом цьогоріч у Корецькому районі вважають запуск у дію панчішної фабрики, що має здійснити спільне польсько-українське підприємство “Тібро”.
Соціальна відповідальність
Подарунки іноземних шляховиків
Рівненські дороги сьогодні ремонтують три іноземні компанії. Італійська “Тодіні Конструціоні Дженералі С. п. А” має здати відрізок траси Грушвиця—Броди до жовтня цього року, турецька “ОНУР” завершить реконструкцію Корець—Рівне до грудня 2010-го, а азербайджанська Azerkorpu-Autobahn LLC здасть об’їзну перед виїздом у Рівне теж через рік. Що, окрім відремонтованої дороги, залишать після себе іноземці?
Прямих домовленостей з Укравтодором про певні соціальні зобов’язання заморські шляховики не укладали. Попри це, за словами начальника Служби автомобільних доріг у Рівненській області Юрія БОГДАНОВИЧА, іноземні компанії таки щось залишать рівненським колегам:
— Дорожньо-експлуатаційній дільниці в Дубні “Тодіні” передасть бітумну установку. Також будемо просити залишити обладнання на базі в селі Гільча. Якщо нічого не виторгуємо, то нічого негативного в цьому не бачу, бо до цієї бази італійці провели газ.
“ОНУР” і Azerkorpu-Autobahn LLC і ще одна українська компанія зробили першокласний ремонт на дорожньо-експлуатаційній дільниці в районі автовокзалу Рівного. Юрій Богданович каже, що роботи потягнули на 160 тисяч євро. Рівненські шляховики також розраховують отримати частину техніки після завершення об’єкта азербайджанською компанією. Утім, поки підстав для цього небагато.
— Питання передачі техніки ми з Укравтодором не обговорювали, — підкреслив керівник проекту Azerkorpu-Autobahn LLC в Україні Анатолій СТЕПУРА.
Турки вже чимало зробили для Рівненщини. Відновили роботу кар’єру в селі Жадківка та газифікували село Старий Корець. Область також може отримати від них подарунок у вигляді асфальтного заводу. “ОНУР” так вчинила в Томашгороді Львівської області, де після здачі об’єкта Львів—Броди продовжують виробляти асфальт на замовлення.
— Не виключаю, що асфальтний завод працюватиме в Рівному або під Корцем, — зазначає керівник Корецького кар’єру турецької фірми “ОНУР” Фірат ДЖАМБАЙЛИ. — Хоча жодних домовленостей про певні зобов’язання з керівництвом Укравтодору компанія не досягала.
А датчани гальмують…
Острозькому району у 2008 році вдалося підвищити свій потенціал. Якщо на 1 січня минулого року обсяг прямих іноземних інвестицій на Острожчині склав 62 тисячі доларів, то на початок зими — 331 тисяча доларів.
Голова Острозької РДА Юрій ЯГОДКА наголосив: початок 2008 року був для району дуже вдалим. Адже в лютому уклали договір з датською компанією “Н+Н”, яка займатиметься виготовленням газобетонних блоків у селі Вільбівне. Вони вже зняли родючий шар ґрунту із земель сільськогосподарського призначення, які їм виділили, вивезли його. Облаштували там територію. Щоправда, на цьому все й закінчилося. У зв’язку з цим керівництво РДА вже направили до датчан лист з проханням повідомити їх подальші плани.
Потужний сектор інвестицій на Острожчині виник також і у сільському господарстві. Як приклад, Юрій Ягодка наводить підприємство “Горинь-Агро”, яке завезло до району велику кількість сільськогосподарського обладнання іноземного виробництва. Сюди ж він відносить і ТзОВ “Захід Агро”, що належить родині Корилкевичів.
У 2009 році на часі ж — вирішення справи з “Могилянівським заводом будівельних матеріалів”, на який керівництво району покладає великі надії. Основною перепоною до його розбудови лишається погодження на розробку родовища глини, що активно блокується місцевими депутатами.
Опалювати газом згубно – вважають у Дубні
Дубенщину, яка спромоглася на початок 2009 року вийти на рівень 31 мільйона 485 тисячі доларів прямих іноземних інвестицій, можна ставити у приклад іншим районам. Особливо, якщо наголосити на активній позиції дубенчан впроваджувати енергозберігаючі технології.
За показниками енергозбереження Дубенський район вийшов на перше місце в області, зазначає голова Дубенської райдержадміністрації Олександр КОЗАК.
— За 2008 рік ми на газ витратили лише 795 тисяч гривень, — акцентує пан Козак. — У 2009-му плануємо повністю відмовитись від поставок вугілля, згодом — і від газу.
Саме тому у цю галузь залучаються на Дубенщині й інвестори. Олександр Козак зауважив, що з Києва приїжджали зацікавлені особи, які хочуть займатися виробництвом брикетів із соломи, а також котлами для твердого палива.
Що ж до інвестиційного 2008 року, то для Дубенського району він відзначився початком роботи двох великих сільськогосподарських підприємств — ТзОВ “Волинь край” та ТзОВ “Дубенський край”. Знаходяться вони у спільній німецько-латвійській власноті. У липні 2008 року за договором їм було надано 500 гектарів землі в оренду.
Від медичних халатів до напівфабрикатів
Гощанський — один із районів, який найчастіше згадувався у засобах масової інформації. Не так через “масивність” інвестицій, як через гучне їх обговорення. Спочатку на рівненський ринок увірвалися португальці з їх медичним приладдям, згодом (до речі, чи не у розпал фінансової кризи!) азербайджанці — з напівфабрикатами.
Сьогодні ж, згідно із статистичними даними, обсяг прямих іноземних інвестицій у Гощанському районі сягнув 5 мільйонів 182 тисячі доларів США.
За словами голови Гощанської райдержадміністрації Василя ХАРКОВЦЯ, будівництво фабрики “Фапомед” продовжується. Завод “Країни смаку” поки що на стадії погодження проектної документації для організації виробництва.
Незмінним “донором” Гощанщини лишається і компанія “Амако”. Вони вже готують технічну документацію для відкриття сервіс-центру IVECO.
Проекти та плани на цей рік Василь Харковець поки не відкриває.
— Переговори з потенційними інвесторами я проводжу постійно. Адже крім уже існуючих маємо чимало цікавих проектів, які цікавлять бізнесменів з інших країн. Суттєва частка інвестицій вкладена в сільське господарство. Наразі маємо ефективну співпрацю з інвесторами з Польщі, Португалії, Німеччини, Ємену, Індії, Англії, Непалу, США, ОАЕ, Азербайджану. Триває будівництво фабрики португальської компанії “Фапомед”. Продовжується погодження проектної документації для організації виробництва компанії “Країна смаку” (виробництво напівфабрикатів). Компанія “Амако-Україна” готує технічну документацію для відкриття сервіс-центру IVECO. Маємо інші цікаві проекти, тривають переговори. Переконаний, що декілька з них почнуть втілюватися уже в цьому році. Звісно ж, ми задоволені таким надходженням інвестицій, але на досягнутому не зупиняємося.
З будівництвом сталепрокатного заводу не поспішають
Досі так і не розпочався процес розбудови сталепрокатного заводу у Радивилівському районі, в який компанія “Євро Фінанс ЛТД” готова була вкласти 750 мільйонів доларів. Чиновники пояснюють: іноземці вивчають технічні умови.
Поки що зі сторони іноземних інвесторів ніяких конкретних дій не спостерігається, повідомив голова Радивилівської райдержадміністрації Ігор ПОЛЕТКО.
— Так, вони (представники компанії “Євро Фінанс ЛТД” – авт.) передивлялися наявні під’їзні дороги, вивчали можливості проведення інфраструктури. Та й по всьому, — констатує пан Полетко.
Але вже 20 березня, за словами голови РДА, має відбутися зустріч з представниками іноземної компанії, після якої стануть відомі подальші кроки щодо будівництва заводу.
Тим часом в обласному управлінні економіки та інвестиційної політики кажуть, що вже 10 березня у Києві відбулася презентація чергового етапу проекту із впровадження сталеплавильного виробництва. Як зазначив начальник головного управління економіки та інвестиційної політики РОДА Ігор ТИМОШЕНКО, інвестори розуміють, що на ринку металургії — ситуація нині дуже непроста. Тому вони детально вивчають усі технічні умови будівництва, вигідніші способи встановити виробництво.
Конкретнішу інформацію, наголосив він, можна буде отримати наприкінці березня.
Рівненський район – постачає бетон
Відзначився своїми інвестиційними показниками і Рівненський район. Хоча спостерігається відтік прямих іноземних інвестицій у регіоні: на 1 січня 2009 року їх нарахували майже 86 мільйонів доларів, тоді як на початок 2008-го — 98 мільйонів. За підсумками на одного жителя у 2008 році припало 1240 доларів, повідомив голова Рівненської райдержадміністрації Михайло НІКІТЮК.
Найбільшим досягненням минулого інвестиційного року пан Нікітюк вважає введення в експлуатацію індустріального парку ТзОВ “Бау-інвест”, що розташований на околиці Рівного (район “Агропереробки”). Нині технопарк надає в суборенду промислові майданчики ТОВ “Ліхтнер Бетон Україна” та фірмі “ВМS”. До речі, це перший дієвий технопарк на теренах області, констатує Михайло Нікітюк.
Що ж до цьогорічних планів, то “на порядку денному” — розбудова технопарків на території ВАТ “Рівнесільмаш” та “Рівненський завод тракторних агрегатів”, а також оновлення Малошпаківського авторемонтного заводу.
Здолбунівський район “заполонили” німці
У Здолбунівський район інвестують хоч і небагато — прямих іноземних інвестицій на 1 січня 2009 року у районі налічувалось лише 15 тисяч доларів, але стабільно. Безумовно, найбільша заслуга у цьому ВАТ “Волинь цемент”, яке фінансується німецькою компанією “Dyckerhoff Zement International Gmbx”, констатує голова Здолбунівської РДА Любомир КІНАХ. Німецькі інвестори з притаманною їм педантичністю та застережливістю постійно слідкують за наявністю обігових коштів на підприємствах.
Швидко реагують німці і на бізнесові умови в країні. Варто позаздрити їх далекоглядності. За словами пана Кінаха, керівництво підприємства готове вкласти 300 мільйонів євро (!) в переобладнання виробництва — для переходу від газового опалення на тверде паливо.
Тепер не дивно, чому здолбунівська влада всіляко намагається сприяти роботі цементників. Наприклад, нещодавно передали в оренду ВАТ “Волинь-цемент” 293 гектари землі на території Копитківської сільраді на користування надрами для видобування суглинків та крейди.
Тим часом у найближчій перспективі — й подальша співпраця з німцями. У Здолбунівському районі з’явиться завод продовольчих товарів.
— Підписали угоду зі спільним німецько-шведським підприємством в Урвеницькій сільраді, — розповів Любомир Кінах. — Вони будуватимуть у нашому районі завод продовольчих товарів. Вклали в це два мільйони євро. Вже в березні почнуть закладати фундамент.
А вже треті німецькі інвестори готові вкласти гроші в енергозберігаючі технології. Є перспектива, що вони займатимуться опаленням Здолбунівської центральної районної лікарні, а також заміною погонних труб. Уже двічі з ними спілкувалося керівництво Здолбунівщини. Любомир Кінах висловив надію, що втретє інвестори вже офіційно підтвердять свої плани.
![]()

