Вибори на будь-який смак

Вибори для нас стали вже не моментом волевиявлення, а постійним станом. На виборах заробляють, і не тільки влада, про них говорять, і навіть ними живуть. Три місяці тому Рівне обрало мера, в цьому році обиратимемо Президента. Але, можливо, наші походи на виборчі дільниці не обмежаться лише виборами глави держави.

Тема політики і виборів стала таким собі подразником для суспільства. Згадки про депутатів, міністрів і т.д. людей починають дратувати. Але від них (виборів – авт.) все одно не втекти. Спробуємо зрозуміти, які вибори нас чекають до наступної весни і чого від них можна сподіватися.

Два в одному
З виборами Президента більш-менш усе зрозуміло (настільки, наскільки це може бути зрозуміло в Україні – авт.). Вони мають відбутися в період з кінця осені до початку наступного року. Така розбіжність виникла через “третій тур” минулих виборів Президента, який відбувся вже в 2005 році. Президента обирають на п’ять років. Термін спливає наприкінці січня 2010 року. Отже, вибори потрібно провести або в листопаді-грудні нинішнього року, або вже в січні наступного. Плюс-мінус два місяці для українського політикуму — не проблема.
Не зовсім зрозуміла ситуація з виборами парламентськими. Указ Президента про розпуск Верховної Ради призупинений, коаліція існує де-юре, де-факто ж 226 голосів у Раді назбирати важко. Банкова робить усе, аби скинути з прем’єрства Тимошенко, яка, здається, вчепилась у нього намертво. У цій ситуації дедалі частіше з уст політиків лунають слова про необхідність “перезавантаження” влади в Україні. Як варіант — одночасні вибори Президента та Верховної Ради наприкінці осені нинішнього року. Що очікувати від такого варіанту при напруженій соціально-економічній ситуації, яким може бути вигляд нового парламенту, не беруться прогнозувати навіть експерти. Те, що втратять голоси виборців теперішні парламентські політпроекти, майже ні в кого не викликає сумніву. Крім того, до Ради можуть прийти багато новачків, такі як ВО “Свобода”, “Єдиний Центр” і політична сила Арсенія Яценюка. Мабуть, це й на краще, зрештою Україні потрібне оновлення політичної еліти (хоча навряд чи слово “еліта” тут вживане у своєму прямому значенні — авт.). Якщо, звісно, в нових проектах ми знову не побачимо старі обличчя.

Закон, як дишло
Зовсім темна справа з виборами місцевими. Сьогодні міських, селищних і сільських голів обирають на чотири роки. Чергові вибори мали б відбутись в останню неділю березня 2010 року. Тобто вже за рік. Хоча дедалі частіше говорять про внесення змін до закону про місцеві вибори і Конституції, аби вибори мерів провести у 2011 році. У чому є певна логіка. Країні важко витримати щорічні вибори. У важкій економічній ситуації хворе суспільство (хто вважає сьогоднішнє українське суспільство здоровим, хай кине в мене камінь – авт.) навряд чи винесе майже річну виборчу кампанію.
З іншого боку, ми живемо в Україні, де думки експертів, а тим більше народу, ніхто не слухає. Та й розмови про перенесення дати виборів місцевих голів ведуть в основному регіональні лідери. У столичних політиків — інші плани.
Місцеві ради в Україні, в результаті конституційної реформи 2004 року, обираються на п’ять років. Але в кулуарах Ради (розповідав знайомий депутат – авт.) дедалі частіше говорять про проведення виборів разом з виборами мерів навесні наступного року.
Скажете — нереально, бо термін п’ять років записано в Конституції? Так, але Конституцію писали українські депутати (кажуть, автором конституційних змін був сам Медведчук – авт.) і чи свідомо, чи випадково, в змінах було закладено міну.
Стаття 141 Конституції України говорить: “До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять (!) років”. Усе ніби чітко і зрозуміло, якби не “але”. У цій статті є пояснення: “Частина перша статті 141 в редакції Закону №2222-IV (2222-15) від 08.12.2004 — набирає чинності з дня набуття повноважень Верховною Радою України, обраною у 2006 році”.
Вибори до Верховної Ради, як і до місцевих, відбулись 30 березня 2006 року. Результати були оголошені майже через місяць. Першим днем повноважень Ради шостого скликання є перший сесійний день, тобто 25 травня 2006 року. Отже, саме з цього дня діє положення про п’ятирічний термін повноважень місцевих рад.
Рівненська обласна рада розпочала свою роботу 27 квітня, а міська — 8 травня того ж 2006 року. До середини травня працювали вже всі місцеві ради на Рівненщині. В принципі, як і по всій Україні. Юристи, думаю, вже зрозуміли. Закон не має зворотної дії, а це означає, що всі місцеві ради “запустились” ще за старими положеннями і чотирирічним терміном.
Нинішнім кандидатам у Президенти може бути вигідно провести місцеві вибори навесні наступного року. Тоді місцеві партійні керівники будуть поступливіші і старанніші на президентській виборчій кампанії. Бо розумітимуть, що їхнє місце в списку буде прямопропорційно залежати від відсотка, який набере кандидат у їхній області, районі чи місті. Та й грошей у такому випадку витрачатиметься менше.
Ситуація з місцевими виборами нині, як у народній приказці: “закон, як дишло: куди повернеш — так і вийшло”. Буде вигідно політикам, проведуть місцеві вибори, як і було домовлено раніше, у 2011 році, мотивуючи це політичною доцільністю. Але можуть (знову ж таки, якщо буде вигідно – авт.) провести і роком раніше, бо є на це всі юридичні підстави.
У цій ситуації не позаздриш місцевим політикам.
Чим ближче до кінця року і чим менше буде визначеності, тим більше болітиме голова у місцевих політиків. Що робити? І головне — з ким? Ці питання потрібно вирішувати вже, якщо вибори будуть за рік, але тоді можна, що називається, “погоріти”. Президентом може стати представник політсили не тієї, на яку зробив ставку. А бути в опозиції у нас не люблять. Можна, звісно, бути самим по собі, створити місцевий політичний проект на кшталт Блоку Черновецького чи Громадського Активу Києва, як це зробили у столиці. І такі процеси вже почались. Але це — тема окремого матеріалу.
Нам же залишається почекати, коли політики дадуть нам шанс здійснити свою владну функцію. Адже джерелом влади в Україні (за Конституцією) є народ. Свою владну функцію, результат якої навряд чи порадує нинішніх лідерів, використаю сповна. А ви?

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху