У відділі мистецтв бібліотеки в Рівному відбулися українські вечорниці «Пам’ять роду», організовані спільно з Бахмутським міським народним домом. Гості співали народних пісень, танцювали поліські танці та ділилися родинними історіями. Саме ця зустріч стала сьогоднішнім «Фото з життя міста».
Українські традиції та родинні історії
Особливою гостею вечорниць стала Алла Українець — етнографиня, краєзнавиця, знавчиня українського костюма, звичаїв та обрядів, заслужений працівник культури України й наукова співробітниця Рівненського обласного краєзнавчого музею. Вона розповіла про історію вечорниць та їхнє значення в житті української громади.
Свої творчі роботи презентували Мирослава Міщеня, Світлана Галайчук, Галина Захарова та Світлана Лабза.
Згодом учасники згадували власні родини, ділилися історіями про близьких і розповідали про людей, пам’ять про яких передається наступним поколінням. Своїми спогадами поділилися Анжела Хамедюк, Людмила Подганюк, Зоряна Прокопчук, Світлана Галайчук, Тамара Бацмай та Мирослава Міщеня.
Музичні вітання подарували Сергій Жовнір, Валентина Слуквіна та Алла Шикула.
Поліські танці та частування
Макар і Соломія Подганюки виконували народні пісні, а разом із мамою Людмилою запросили гостей до танцю. Присутні долучилися до поліських побутових танців «Печонеє порося» та «Полька-капуста».
Завершилися вечорниці спільним частуванням. На столі були пироги, печиво, сушенина, узвар, яблука та груші.
Як гості відреагували на вечорниці
Учасники поділилися враженнями від зустрічі.
«Незламність, життєва сила, спадкоємність, генетична стійкість… Пам’ять роду. Щиро дякую за запрошення і світлини. Цікаво, пізнавально, талановито, душевно!» — Валентина Слуквіна.
«Це було неймовірно. Душевно, щиро, щемко. Дякую усім, хто долучився», — Зоряна Прокопчук.
«„Пам’ять роду“. Вечорки у мистецтві. Все, як колись: розповідали, співали, танцювали, пізнавали, згадували», — Людмила Подганюк.
Фото з життя міста
Вечорниці «Пам’ять роду» стали нагодою згадати українські звичаї та відчути зв’язок між поколіннями. Народні пісні, танці й родинні історії нагадали, що культурна спадщина живе доти, доки її бережуть і передають далі.
