«Фотолітописці Березнівщини» — це проєкт, що вперше відкриває доступ до справжнього скарбу минулого: архіву міжвоєнних фотографій, створених місцевими майстрами та збережених у вигляді скляних негативів. Тепер ці унікальні кадри вперше постають перед публікою. У Рівненському обласному краєзнавчому музеї.
Презентацію відкрила директорка музею Алла Жижкевич, підкресливши важливість таких проєктів для формування історичної свідомості громади:
«Ця виставка — не просто фотографії. Це наша візуальна пам’ять, наші корені, зафіксовані на склі та папері. Вони дозволяють побачити, як жили наші предки, що їх оточувало, які традиції вони берегли».
Етнографічна спадщина у світлинах: коментар Алли Українець
Відома етнографиня Алла Українець розповіла про фотографів міжвоєнного періоду, які зробили вагомий внесок у документування життя Березнівщини. Особливу увагу приділила родині Янцевичів — Митрофану та його племіннику Григорію.
Митрофан Янцевич (1873–1945) був одним із найвідоміших фотографів Березного. Він створив справжній побутовий і культурний літопис містечка першої половини ХХ століття. У своєму будинку облаштував скляний павільйон для зйомок, цікавився архітектурою та історичними пам’ятками, залишивши сотні унікальних кадрів.
Його племінник Григорій (1901–1944) працював у Моквині, фотографував місцевих мешканців, бджолярів, ремісників, родини та повсякденні сцени. У 1944 році його мобілізували, і він зник безвісти. Фотографічну справу продовжив його син Анатолій — але загинув на фронті в 19 років. У родині збереглися десятки скляних негативів — єдиний спадок трьох поколінь фотографів.
Алла Українець поділилася й власними знахідками під час досліджень:
«У кожному негативі — ціле життя. Я відкривала для себе історії людей, які давно пішли, але залишилися з нами завдяки цим фотографіям».
Спільний проєкт двох музеїв
Виставку створено спільно з Березнівським краєзнавчим музеєм. Його очільниця Наталія Трохлюк розповіла, що збір матеріалів тривав понад 10 років:
«Це десятки історій родин, етнографічні обряди, побут, свята та будні. Фото — це не просто картинка. Це частина нашої локальної історії, яка формує національну спадщину».
Саме ці матеріали стали основою експозиції. Скляні негативи, які дивом збереглися
На виставці представлені:
• фотокопії робіт Митрофана Янцевича,
• світлини Григорія Янцевича,
• унікальні кадри фотографа Радіонова, який працював у Моквині у 1920–1930-х роках.
Про Радіонова відомо небагато: освічений бухгалтер паперової фабрики, емігрував до Польщі, рятуючись від більшовиків. У Моквині він облаштував власну студію, а негативи були знайдені вже після його від’їзду — у коморі будинку, де він проживав.
Реакція фотографів: «Це дуже корисно — бачити, з чого все починалося»
Своїми враженнями поділився у себе на сторінці у Фейсбуці фотограф Олександр Шахманцір:
«Атмосфера була неймовірно тепла й камерна. Це виставка, яку точно мають побачити фотографи. Тут — джерело натхнення і розуміння того, з чого починалося наше ремесло. Дякую організаторам за можливість доторкнутися до автентичного минулого».
Фотограф відзначив, що всі матеріали оформлено з повагою до первинної аналогової естетики, а його власний фотозвіт він стилізував під плівкову обробку.
Історія, що оживає у кадрі
Світлини Березного та Моквина — це значно більше, ніж просто зафіксовані обличчя. Це цілі людські історії, вплетені у долю поліського краю. На фотографіях — учителі, які передавали знання наступним поколінням, ремісники, що зберігали традиційні промисли, музиканти, чиї мелодії створювали настрій громади, бджолярі, котрі поколіннями працювали з пасіками, діти, що з цікавістю пізнавали світ, і старенькі, які берегли пам’ять про минуле.
У кожному кадрі — частинка епохи: святкові процесії, родинні зустрічі, робочі будні, толоки, ярмарки, шкільні події та звичні сільські клопоти. За кожним поглядом — власна життєва дорога. Комусь із цих людей судилося прожити довге і спокійне життя у рідному краї, а хтось трагічно загинув на фронтах Другої світової війни або віддав своє життя у лавах УПА, виборюючи свободу для України.
Та попри все, завдяки невтомній праці місцевих «фотолітописців» ці моменти не розчинилися у часі. Вони збережені для нас — як безцінне свідчення епохи, як можливість побачити обличчя тих, хто творив історію невеликих сіл, але залишив великий слід у культурній пам’яті.
Виставка, яку варто побачити кожному
Експозиція «Фотолітописці Березнівщини» — це можливість зазирнути у Волинь першої половини ХХ століття та відчути атмосферу часу, коли кожна світлина була справжнім свідченням життя. На пожовклих знімках — люди, яких давно немає поряд: родини, ремісники, школярі, господарі, святкові процесії та буденні сцени, що сьогодні виглядають як кадри з іншої епохи.
Це не просто художні роботи — це жива історія, яка зберігає пам’ять про тих, хто творив минуле краю. Виставка нагадує: поки ми дивимося на ці фото й бережемо їх, минуле продовжує жити поруч із нами.
Нагадаємо, нещодавно ми писали про те, як виглядав парк Шевченка у Рівному 50 років тому — з добіркою унікальних архівних фото.
