Що, що, а це роботи ми уміємо. Заявивши по всій Україні, принаймні на банерах, про свій європейський вибір, ми знову готуємо чорнила для підписання угоди про єдиний економічний простір з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Не були б ми козацького роду. Найбільшою звитягою перед боєм вважалось показати оголену сраку . Здається, об’єднана Європа таки її незабаром побачить в повній красі. Її емісари вже в Україні перебувають в шоці першого здивування. Їм незрозуміле відчуття “кайфу” перемоги сидіння на двох стільцях, тим більше стільцях не своїх, а позичених у двох господарів. Чесно кажучи, незрозуміло це і мені. Хоча народна мудрість говорить про мудрість ласкавого телятка, який двох маток ссе. Трішечки повагавшись, як годиться цнотливій дівчинці, уряд і умовно-одинична більшість наввипередки з космічною швидкістю поспішають підтримати Президента в доцільності такого важливого кроку. Він гарант. Йому видніше. Хто ще в цьому сумнівається, рекомендую прочитати його книгу відкриття, яку презентовано під час спасових яблуневих злив. Підставивши голову черговому яблуку, ми точно дізнаємось, що Україна — не Росія, а незабаром після можливої ялтинської угоди знатимемо, що Україна — не Європа… і це вже буде остаточно. Потім кинемо шапочку, ну приміром до якогось Іраку, а там до якогось Гондурасу і дізнаємось, що Україна не Азія і не Африка. Тоді хто ми?! Хоч тут не гадайте? Українці, панове, — українці! Німі спостерігачі “олімпійських” забав Зевса і його ложконосців. Цьому діагнозу ніякий профілактично-лікувальний референдум не допоможе. Але про що це я — пора копати картоплю. Буде бульба — буде і пісня. Весела така, як гімн “Ще не вмерла Україна…”
P.S. Редакція презентує читачам нову авторську колонку. Олександр Смик для рівнян представлення не потребує. При будь-якій погоді і владі він — Олександр Смик. На його прохання редакція буде приймати листи від читачів області з позначкою “Для О.Смика”. А найбільш резонансні стануть темами наших з вами спілкувань, дорогий читачу.
