Можливість використовувати інтернет-ресурс для пошуку музики відкрила величезна кількість наших земляків, особливо молоді. У цьому вкотре переконало опитування рівнян.
— Я зовсім не слухаю радіо, бо там крутять тільки попсу, яку я не сприймаю, — розповідає 21-річний Михайло Ратушняк. — Раніше я купував компакт-диски із улюбленою альтернативною музикою, однак у Рівному те, що цікавить, міг знайти далеко не завжди. Провівши Інтернет, взагалі перестав витрачати гроші — все, що хочу, легко знаходжу у мережі.
Окрім Михайла, зі мною поспілкувалися ще понад двадцять хлопців та дівчат. На запитання, де вони дістають улюблену музику, лише двоє відповіли, що купують у магазинах. У той же час слово “інтернет” за якісь півгодини почало різати вуха. Зрештою, як і слово “попса” у відповідях на запитання про ставлення до радіостанцій. У більшості випадків його промовляли з легким сарказмом у голосі, хоча фактично кожен другий не заперечував, що іноді таки слухає подібну музику. Серед конкретних імен переважають Ані Лорак, “ВІА Гра”, Тіна Кароль, “Скрябін” та інші імена з радіопростору. Окрім попси, багато згадують про хіп-хоп, панк-рок, метал та клубну електроніку. Імена ігнорованих ефірами “System of a Down”, “Linkin Park”, “Cypress Hill”, “Король и Шут” та різних ді-джеїв з дивакуватими псевдонімами користуються серед молоді аж ніяк не меншою шаною. Очевидно, що вдома кожен формує свій власний плей-лист, не витрачаючи зайвих грошей і, фактично, з мінімальним впливом ззовні.
Продавці компакт-дисків із Центрального універмагу розповідають, що сьогодні їх головними клієнтами є літні шанувальники важкого року, котрі звикли купувати улюблену музику на аудіоносіях. Як результат, якийсь “Mannowar” чи “King Crimson” продаються куди краще, ніж більшість розрекламованих поп-груп. Одну-дві хітових пісеньки можна завантажити з мережі за якихось 10-20 хвилин, тому потреба купувати заради них цілий диск автоматично відпаде.
Тож цілком можливо, що вже незабаром більшість багатотисячних тиражів нового альбому групи “Руки вверх” осяде на полицях музеїв як речовий доказ смішної епохи, коли на відсутності таланту можна було робити гарні гроші. А справжнє мистецтво нарешті знайде прямий доступ до вух слухача.
Максим КОЛОМИС.
