А от підхід до мешканців Рівного шукає, намагається відродити будинкові та вуличні комітети, які раніше досить успішно працювали на благо людей та суттєво допомагали ЖЕКам. Як зазначив депутат міськради, начальник управління капітального будівництва Сергій Полоцький, (чомусь лише він представляв депутатський корпус на прес-конференції на тему “Чи є самоврядування у Рівному?”) ці утворення були б корисними й зараз, тому що люди не завжди знають, куди можна звернутися за допомогою. Підтвердив це і пан Грещук:
— Кого у нас в місті знають? Міського голову, народного депутата. От і йдуть зі своїми клопотами напряму до них, вимагаючи допомоги. А чому йдуть? Тому що вірять, що він може щось для них зробити. Хоча це може й повинен зробити міський депутат.
У найближчих планах секретаря — відкриття ще однієї допоміжної ланки для налагодження зв’язку — “Громадських приймалень”, де рівняни зможуть дізнатися свої права та донести до депутатів проблеми. Його підтримує депутатська більшість — фракція “Наше місто”. Ні чіткої схеми, ні графіків прийому людей у “Громадських приймальнях” поки немає. Як і немає бажання в Андрія Грещука співпрацювати з Комітетом виборців України, в яких місцева приймальня діє вже не перший рік. Досі залишилося негативне враження від минулорічного моніторингу діяльності депутатів, як зауважив секретар міськради, “перевірки були трошки не такими”…
Залишилося відкритим питання фінансування “Громадських приймалень”, яких у Рівному має бути п’ять, у найзручніших та найбільш людних місцях. Влада нібито забезпечить приміщеннями громадську організацію, яка створить та куруватиме ці приймальні, а от джерело фінансування поки що приховує. Нібито над цією проблемою потрібно думати разом. Напевно, на наступній сесії.
Водночас, Андрій Грещук міську раду Рівного називає найбільш демократичною серед інших міст України.
Коментар
Юрій Вовк,
голова фракції “Наша Україна”
у Рівнераді:
— Я можу висловити лише особисту думку з приводу “Громадських приймалень”, але думаю, що мене підтримає і фракція, тим більше, що ми обговорювали цю проблему. І вона викликала багато запитань. Якщо влада хоче щось робити для людей, то навіщо між депутатом і виборцями якийсь посередник? Кожен депутат має місце та години прийому виборців й може спілкуватися з ними безпосередньо. Є побоювання, що таким чином підміняється робота депутатів. Найбільший ефект має безпосередній контакт. Ми приймаємо людей не лише зі своїх округів, до нас йдуть звідусіль і в допомозі не відмовляємо. Дуже багато людей дякують за те, що їх просто співчутливо вислухали.
Вважаю, що це також зайва витрата коштів, потрібно і роботу волонтерів оплачувати, спожиті послуги: воду, світло, тепло. Чи не краще ці кошти спрямувати на вирішення комунальних проблем?
Чи працюватимуть ці приймальні на всіх депутатів рівноцінно? Боюся, що вони стануть ще одним форпостом для “Нашого міста” і йтиме гра лише в одні ворота. На мою думку, “Громадські приймальні” створюються в піку опозиції. Ми відчуваємо постійний тиск з боку влади.
