Рівень захворюваності на туберкульоз набирає таких масштабів, що може загрожувати національній безпеці держави. Але через недостатнє фінансування запобігти цьому лиху вдається не завжди.
Ця хвороба віддзеркалює соціально-економічний стан країни, культурно-освітній рівень та умови життя населення, рівень розвитку охорони здоров’я, у тому числі і фтизіатричної служби. Серед основних чинників неблагополуччя з туберкульозом — те, що держава довгий час перебувала в соціально-економічній кризі. В Україні знизився життєвий рівень населення, погіршилось харчування, зросли міграційні процеси великих груп людей. Основною причиною погіршення епідемічної ситуації стало пізнє виявлення хворих з різними ступенями ускладнення хвороби.
Щорічно в Україні приблизно 10 тисяч наших громадян помирають від цієї хвороби, або 27 чоловік — щодня. На туберкульоз хворіють 3,5% від загальної кількості населення Рівненської області. Зрештою, реальна кількість таких хворих значно більша, бо не всі випадки ще виявлені.
Лікуванням хворих займаються обласний протитуберкульозний диспансер, Страшівський міжрайонний тубдиспансер, п’ять районних тублікарень, два протитуберкульозних санаторії. Особливу тривогу викликає стан хворих на туберкульоз дітей, адже їх лікування в останні роки погіршилось. Єдиний в області Новоставський дитячий протитуберкульозний санаторій, розташований в лісовому масиві Рівненського району, через аварійний стан закритий ще у 1998 році. Тому виникла нагальна потреба у виділенні коштів з державного бюджету для реконструкції переданих приміщень оздоровчого табору “Ромашка” і будинку відпочинку “Комунальник” під обласний протитуберкульозний дитячий санаторій.
Нині необхідно щорічно у бюджетах районних та міських рад передбачати кошти для надання допомоги малозабезпеченим хворим на туберкульоз.
