Продавець розхвалить свій товар, скаже, що півміста із насолодою смакує його ковбасою, навіть дасть покуштувати. Скільки разів, бувало, візьмеш палочку “Докторської” на ринку, принесеш додому, але не така вже вона й смачна, як здається спершу. І не дивно, адже при вартості ковбаси 6,00 грн за кілограм лишається тільки здогадуватись про її склад. А роблять таку ковбасу із чого завгодно, тільки не з м’яса. Візьмемо будь-які сардельки чи шпікачки — усі вони виготовляються на основi сої. Додають туди також борошно, крохмаль, різні спецiї, навіть манку (для збільшення об’єму). І що найголовніше, вмiст самого м’яса в кiлограмi продукту не бiльше 10 відсотків, тобто — 100 грамiв.
Великим попитом у споживачів користується і варена ковбаса: “М’ясна”, “Докторська”, “Студентська”, “Апетитна”, “Любительська”, “Волинська” та інші види. Зрештою, їх сьогодні стільки, що запам’ятати всі практично нереально. Ось тільки за смаком одна від одної вони майже не відрізняються, та й ціною теж — 5,80 грн за кілограм. Ці ковбаси також складаються із сої, борошна, ароматизаторiв, стабiлiзаторiв, спецiй, крохмалю та невеликої кількості м’яса. Іноді в складі таких виробів замість м’яса свиняча шкіра. Вона, звісно, дешевша і створює більший ефект присутності м’яса, ніж крохмаль чи соя.
Як розповіли в обласному управлінні у справах захисту прав споживачів, торік мали місце факти використання ковбасними міні-цехами свинячої шкіри. Принаймні вона була в цехах, яких у нашому місті нараховується вісімнадцять.
— За перше півріччя цього року перевірено ковбасних виробів у міні-цехах на суму понад 10 тисяч гривень. Забраковано та знято з реалізації ковбаси на 2,5 тисячі грн. У більшості з виробів — завищений вміст вологи. Наприклад, у ковбасних виробах одного з рівненських товариств з обмеженою відповідальністю виявлено ковбасу “Московська” із фактичним вмістом вологи 45,7 відсотка при допустимій нормі 38 відсотків, “Українська” відповідно 49 і 45 відсотків, “Львівська” 49 і 45 відсотків.
Хто ж здійснює контроль за складом ковбасних виробів і чи завжди цей склад відповідає усім нормативним документам та держстандарту? В Україні відповідною постановою Кабінету Міністрів дозволено до використання трохи більше 180 харчових домішок — барвників, наповнювачів, стабілізаторів і т. ін. Але насправді у виробництві харчових продуктів їх використовується в декілька разів більше, у тому числі дуже шкідливих для організму людини. Тому якщо ковбаса яскраво-червона, це означає, що там забагато барвникiв. Коричнево-сіра i в’яла — свiдчення того, що строк реалiзацiї продукту давно закiнчився.
Наприклад, у ковбасному виробництві заборонено використовувати селітру, а фактично вона часто використовується як консервант та барвник. Тому замість безпечної так званої “білої” ковбаси, яка не містить ні нітратів, ні нітритів, ні селітри, на ринку нам пропонують красиві рожеві, але хімічно забруднені ковбаси, від яких потерпає, насамперед, наша печінка.
Є ще один бік медалі — генетично модифікована сировина, з якої виготовляють ковбасу. Продавці ковбасних виробів неохоче розповідають, що для здешевлення товару виробники в нього добавляють закуплене в Польщі сало. Кілограм його на 2-3 гривні дешевший, ніж українського. Однак, як відомо, польських свиней годують різними хімічними й органічними добавками. У більшості випадків генетично модифікованими. Подейкують, що навіть сою у ковбасу додають генетично модифіковану. Згідно з українським законодавством, продукція, у виробництві якої була використана ГМО-сировина, має бути маркована. Однак, це не виконується. Ні для кого не секрет, що в Україну завозять генетично модифіковані продукти харчування та продовольчу сировину. Це картопля, помідори-гібриди, в ДНК яких вживлені гени камбали, генетично модифікована соя, пшениця, кукурудза. Лабораторії України не мають ні необхідного обладнання, ні методик для дослідження на наявність у продуктах тих же гормонів, генетично модифікованих організмів. У деяких лабораторіях дослідження за цими показниками коштують до 1000 гривень. А щоб виявити діоксини — найсильніші отрути, потрібні надчутливі прилади, яких у нашій країні нема.
