Про банківську кризу в Росії говорять останні кілька місяців. Говорять обережно, теоретично прогнозуючи різний розвиток подій. Однак вже на початку цього тижня теорія перейшла у практику. У двох не останніх гравців банківського ринку, Альфа-банку та Гута-банку, відкрито з’явились проблеми з видачею та переводом платежів. Кількість вкладників кожного з них налічує кілька сотень тисяч. Серед російських банків станом на 1 квітня Альфа-банк займав п’яте місце за розмірами власного капіталу (25 мільярдів рублів) та четверте місце за сумою чистих активів (166,76 мільярда рублів). За цими ж показниками Гута-банк займав відповідно 26 місце (4,5 мільярда рублів) та 21 місце (31,35 мільярда рублів).
Сценарій початку кризи доволі прозаїчний і, на жаль, багатьом рівнянам знайомий: одного чудового дня на дверях банку з’являється табличка: мовляв, вибачте, у нас певні труднощі, приходьте завтра. Завтра те ж саме. І починається ходіння, яке інколи розтягується на кілька років.
Не виключаю, що дехто з переконаних націонал-патріотів може сказати, що так їм, москалям, і треба. Але я б не поділяв цього оптимізму. Все, що б не відбувалося в Москві, рано чи пізно доходить і до Києва. А враховуючи те, що наші банкіри зараз більше зайняті виборами, а не роботою, небезпека подвоюється. Цікаво, що експерти теж більше зайняті не прогнозами можливої банківської кризи в Україні, а дискусіями на тему, кому з кандидатів може більше така криза зашкодити. Адже з одного боку терезів діючий Прем’єр та голова Нацбанку як керівник його виборчої кампанії, а з іншого — екс-прем’єр і він же фундатор української банківської системи. Перші, до речі, вже розсмішили учасників виборчої кампанії, пообіцявши вкластись у бюджет 10 мільйонів гривень. Може, вони мали на увазі тільки Рівненщину?
