Такі прогнози висувають керівники рівненських підприємств ВАТ “Рівнеліфт” Володимир Варжель та ДП “Ліфтсервіс” Юрій Єлісєєв. На прес-конференції, яка проходила цього вівторка, обидва керівники наголосили, що закриття принаймні половини ліфтів призведе до їх фактичної втрати. Адже ліфт, який простоює, дуже важко повернути до робочого стану. Проте такий крок — неминучий, адже обидва підприємства обслуговують ліфти собі у збиток.
Основним власником ліфтів сьогодні є ЖКП, які у свою чергу наймають робочу силу (“Рівнеліфт” та “Ліфтсервіс”) для обслуговування. Так, під опікою “Рівнеліфта” знаходяться 250 ліфтів від ЖКП, а “Ліфтсервісу” — 490. Проте більшість пересувних кабінок пережили чверть століття, щодня рухаючись вгору-вниз. Неважко здогадатися, що в такому віці й при такому навантаженні деталі доводиться міняти чи не щодня. І це при тому, що їх вартість останнім часом зросла майже удвічі. Фактично, на обслуговування кожного ліфта у місяць треба не менше ніж 120 гривень. Натомість ліфтовики отримують до 60. Нині ЖКП заборгували ліфтовикам понад 450 тисяч гривень.
— Ми не можемо обслуговувати ліфти у повному обсязі через нестачу фінансування, — наголошує пан Варжель. — Проте, всіма силами намагаємось утримати стабільність ситуації, працюючи собі на збитки. Адже власники ліфтів (ЖКП, лікарні, тощо), які нас наймають, не дають достатньо коштів на обслуговування ліфтів. Ми витрачаємо вдвічі більше, ніж отримуємо. Про будь-який розвиток не може бути й мови.
Сьогодні в області не працює понад сотня ліфтів. І є тенденція до скорочення кількості нині діючих, як повідомив пан Єлісєєв:
— Обслуговуючи ліфти, ми у першу чергу відповідаємо за безпеку людей. Проте, щоб бути стовідсотково впевненим у безпечності того чи іншого виду транспорту, його власник вкладає кошти у ремонт. У нашому ж випадку не вистачає не лише коштів, а й робочої сили. Адже заборгованість із зарплатні нашим працівникам досить висока, зарплата ж порівняно невелика, більшість спеціалістів — люди пенсійного віку, а молодь не бажає цим займатися. Продовжувати “тягнути” в тому ж дусі нема сенсу. Тому вже з вересня близько половини ліфтів (принаймні тих, що обслуговує наше підприємство) будуть закриті.
Обидва керівники наголошують, що звинувачувати підприємства, які обслуговують ліфти, у цій ситуації не можна. Останнім часом збільшилась кількість нещасних випадків саме через несправність ліфтів. Ліфтовики вимушені будуть закривати небезпечні кабінки, не маючи змоги та засобів для їх відновлення.
Міська й обласна влада неодноразово розглядали наболіле ліфтове питання. Ефективних шляхів вирішення так і не знайшли. Розподілення ліфтовиків на два підрозділи не дало позитивного результату, а лише погіршило ситуацію. Про те ж саме говорить і досвід великих промислових центрів. Приміром, у Харкові чи Донецьку теж свого часу відбувся поділ (там існують десятки підприємств-ліфтовиків), який фактично “анулював” усі намагання вирішити ліфтову проблему.
Чи вирішиться вона у нашій області? Зважаючи на песимістичний настрій ліфтовиків — навряд. Це, можливо, мало хвилює мешканців першого-п’ятого поверхів. А от пенсіонери й “висотники”, які звикли діставатися до свого дев’ятого-чотирнадцятого поверху у кабінці ліфта, вимушено будуть тренувати м’язи ніг і випробовувати нерви на міцність.
