Згадайте не такі далекі в часі та просторі ленінські та сталінські укази і прослідкуйте за подіями, які розвиваються. Якось символічно у дні 85-річчя комсомолу відбулися події, що не можуть бути не поміченими. Інтелігенцію вирішили рушити на клітинному рівні. Інакше чим пояснити головування Спілкою письменників біолога, автора 16-ти книжок у цій фундаментальній науці для галузі мистецтва та українства в цілому? Голови обласних Спілок це дозволили. Як завжди, своїм телячим мовчанням. Бо єдності в амбітних і самозакоханих ніколи не було і не буде.
Тож прийміть, панове, удар перший. Політики відреагували миттєво. У них краще працює інстинкт самозбереження. Чого варта прес-конференція Юлії Тимошенко, де вона виступила із заявою про те, що в разі фізичного знищення одного з кандидатів у президентських перегонах вибори мають розпочатись заново з новими фігурантами. Чого ж так боїться “залізна леді Ю…”? А може, того, що називається передбаченням? Чи прогнозування наступних президентських виборів в Україні? На політичному рингу вже вовтузяться бійці-легковаговики. З лівої — прем’єрські ешелони пробивають Захід. З правої — нашоукраїнці клято штурмують Схід. Як не дивно, але на Сході і Заході всі політичні уподобання вже всім давно відомі. Бій іде не на перемогу, а на залікові очки. Президент і рать ніби чекає на епікриз в цьому параноїдальному пориві Арбітражного суду. Чи може йти на третій термін глава держави чи не може? Але, якщо навіть аби-суд визначиться на запотрібне, гаранту нічого в цій державі не світить. Занадто вже всі його люблять, а у нас кого люблять, того жаліють і тій українській жалості немає меж.
Хіба що піти за російським сценарієм: Гарантії для Гаранта. Хто їх може дати? Брати-легковики з останніми буквами в алфавіті? Ні! Треба шукати якесь всенародне “МММ”. Одному мовчазному М з опушеними губами заважає ризикнути національна невизначеність оточення політпобратимів. А де ж силу та розум діти? Напевно, погратися в інтрижку із іншим М. З тим чесним, який грошей не любить і має одну з потужних політструктур і безперечний авторитет. Достатньо дати з п’ять посад губернаторів для втілення ідеї соціалістично-економічної реформи і, певно, цього буде достатньо, щоб, коли проб’є час М він промовчав. Цього буде достатньо, щоб третє М випливло на піні бійцівського рингу і стало на місце рефері. Грошенят у бюджеті закладено достатньо, структури хай поганенько, але вже озброєні, та й у запасі предостатньо людей психічно-неврівноважених, якщо не для рингу, то для вуличних кулачних боїв. Але третього — третейського — мусить зажадати сам народ. Народ хоче твердої руки у безладі і небезпеці. Безлад є. Небезпеку створити треба. Саме ці два компоненти дадуть можливість ввести в країні надзвичайний стан. А там, дивись, і знадобиться диктатор. Той, який і підставити і зрадити може, але щоб і слухняний був. Такий собі чоловік на М. Диктатор довго не втримується, і обмежене диктаторське коло переобере його на іншого М — всенародного улюбленця. Слідкуйте за розвитком подій по телевізору, тим паче, його канали аж ніяк державними не назвеш. Вони в гонитві за рейтингом усі державні секрети зливають. Тут і шпигунів не треба.
Звісно, мені далеко до Джангірова, а “ОГО” не “Дзеркало тижня”, і це такі собі провінційні прогнози, але я давно пишу вірші й, здається мені, настає час М…
Стрілятись діти не дають,
а жити далі честь…
