Екс-директор ліцею Світлана Алєксєєвич переконана — план усунення її з посади набирав сили ще задовго до початку навчального року і став успішно реалізовуватись після заяви Полюховича М.П.
— Як наслідок — після численних та упереджених перевірок мене звинувачували у розтраті батьківських коштів, недосконалій роботі гуртків та організації навчального процесу. Проте сам конфлікт назрівав уже давно, — пояснює пані Світлана. — Завдяки програмі “Освіта – Рівне-2000” заснували Рівненський економіко-правовий ліцей. З перших днів існування заклад зарекомендував себе на рівні держави, наші вихованці є переможцями багатьох олімпіад різних рівнів. Я робила все для того, щоб учні були відповідно підготовлені, а їхні знання успішно зреалізовані. Конфлікт у ліцеї зароджувався поступово по мірі того, як ми виходили на всеукраїнський рівень. Саме тоді, з 2005 року, мій колишній заступник Богдан Харів почав активно займатись репетиторством. Дійшло до того, що за його “вчительський час” була визначена чітка “такса” — 10 євро. Хто з українців не хоче мати подібну оплату праці? Зрозуміло, що кожен з учителів також хотів мати подібний додатковий заробіток і мені було дуже тяжко боротись з репетиторством, бо якщо можна заступнику директора, то чому не можна вчителю? Проплата здійснювалась піклувальною радою за підготовку до олімпіад.
Звісно, з цим я не погоджувалась, адже вважаю, що школа, а в першу чергу і наш заклад, не може бути засобом підзаробітку вчителів. Та не хотіла “виносити сміття з хати”. Тож не заперечувала, коли пан Харів перейшов працювати на посаду директора ЗОШ №27 і конфлікт затих.
Ще одним поштовхом у ситуації, що склалась, на думку колишнього директора, стало те, що на цьогорічних батьківських зборах було вирішено перевести деякі гуртки з дозвільних на предметні.
— Я звернулась в управління освіти Рівненського міськвиконкому за допомогою. Вони надали мені декілька фахівців, які могли кваліфіковано проводити гурткову роботу. Після такого рішення вийшов казус — педагоги, котрі мали ставку, вже не могли отримати додаткові години, а відповідно надбавку до заробітної плати. Це й стало поштовхом для ще більшого незадоволення вчителів, — каже пані Алєксєєвич. — Тому, вважаю, що лист-звернення, який написав педагогічний колектив до міського голови Володимира Хомка, ініційований лише для того, щоб повернути свої фінансові надходження, педагогічні мотиви у ньому повністю відсутні. Я не врахувала, що своєю позицією наступаю на горло фінансовим потокам. Мої дії були продиктовані тим, що я як директор мала проконторолювати заняття з підготовки до ЗНО, щоб наші випускники були конкурентноздатними, зменшити фінансові навантаження на батьків. Я завжди в своїх діях керувалась інтересами учнів, а не тільки вчителів.
При цьому, за словами Світлани Петрівни, проведені перевірки є упередженими. Тому, вона впевнена, — написавши заяву, зробила правильно.
— Не відкидаю людську заздрість та недобросовісність у будь-яких її проявах: політичних чи суспільних. Коли проводились перевірки так званою тимчасовою ревізійною комісією, мене обминали стороною, з висновками я ознайомлена не була. Окрім того знаю, що не всі члени тимчасової комісії були згодні із цими висновками та не всі їх підписали, — пояснює пані Світлана. — Мене звинувачують у розтраті коштів, та чомусь усі мовчать про те, які суми витрачались на методичну літературу, підручники для кабінетів, виховні заходи, семінари, господарські витрати, зрештою ремонти. Чому ніхто з учителів не звернеться до голови піклувальної ради, щоб отримати звіт про використання батьківських коштів, а всі користуються домислами та плітками?
Щороку, на початку навчального процесу, завідуючий кабінету писав список того, що йому потрібно для наповнення класу. По мірі можливостей, ці потреби задовольнялись. Та в першу чергу увага приділялась тому, щоб саме учням у навчальних класах було тепло, зручно та затишно. Всі ці роки мої зусилля були спрямовані на те, щоб зробити заклад максимально комфортним для учнів та вчителів. Мені прикро, що керівництво управління освіти Рівненського міськвиконкому у цій ситуації не захистило мене. Не розумію, як можна знайти логіку в тому, що закладу по закінченню навчального року дають звання найуспішнішого, а на початку нового навчального року різко критикують! Де логіка? Тому моя заява про звільнення — це протест людини, яка майже 25 років присвятила педагогіці, проти таких дій чиновників, проти недосконалої системи, яка поставила вчителів в такі умови, що вони змушені шукати заробітку. Не винятком стали наші педагоги, які у репетиторстві знайшли свою “золоту жилу”. Дехто мене докоряє, що написавши заяву, я автоматично погодилась на всі звинувачення. Та як можна працювати ефективно надалі, коли розумієш, що все те, що ти зробила, повністю відкидається, а колеги йдуть проти тебе лише тому, що я не дала їм робити те, чого їм хотілось? Ні, я не хочу бути керівником такого колективу і за таких умов. Звичайно, тяжко усвідомлювати, що тебе не зрозуміли, що все добро, яке було направлене до людей, забуто. Але “все, що мене не вбиває, робить мене сильнішою”. Час покаже і розставить все на свої місця! Бо головне, що я робила всі ці роки — це створювала такі умови для навчання, коли учень мав всі можливості успішно навчатись і реалізовувати свої здібності.
Матеріали до теми:
Конфлікт у ліцеї: відверті зізнання вчителів
Харковець не зважає на чутки стосовно звільнення директора ліцею
У Рівному директора школи звільняють за розтрату?
Комісія Рівнеради розгляне питання скандального звільнення директора рівненського ліцею
