Юний Дмитро Ушомирський із Рівного знайшов свій спосіб говорити зі світом – через малюнок. Хлопчик, який у дитинстві раптово перестав говорити і пройшов довгий шлях розвитку, сьогодні створює картини у стилі дудлінг та зентангл. Його роботи вже стали основою для благодійних ярмарків, виставок і навіть власних сувенірів, а виручені кошти допомагають українським військовим.
Розповідь мами
Історія Дмитра Ушомирського – це про наполегливость, підтримку родини та несподіваний талант, який змінив життя хлопчика. Мама Діми, Надія Калежнюк, згадує: до двох років розвиток сина нічим не відрізнявся від інших дітей.
«Все йшло як у всіх діток. Він уже вчився говорити реченнями. І раптом замовк», – розповідає жінка.
Після цього для родини почався новий етап – роки консультацій із лікарями, пошуку причин і щоденної роботи над розвитком хлопчика.
«З дитини, що не дивиться в очі, не відкликається, вистроює речі в ряд і часто майструє з непривичних речей щось нове, він виріс у вихованого, спокійного і дуже справедливого хлопчика з добрим серцем», – говорить мама.
Те, що інші діти роблять легко, Дмитрові доводилося освоювати з додатковими зусиллями. Були й складні моменти – спочатку він не міг довго залишатися на уроках, згодом додалися й тривоги. Але завдяки підтримці родини хлопчик поступово адаптувався до повного навчального дня. Мама підтримує його щодня, тато надихає подорожами та активним відпочинком, а старший брат допомагає освоювати комп’ютер, телефон і різноманітні ігри.
Дмитро завжди любив щось створювати: ліпив із пластиліну та глини, майстрував із тканини і картону персонажів для маленького домашнього театру. Але до малювання особливого інтересу не проявляв. Усе змінилося 5 лютого 2025 року.
Того дня в школі РЦ “Особлива дитина”, де навчається Дмитро, відкрили гурток-студію «Технології та дизайн», який проводить педагог Іван Клевака. Учитель познайомив дітей із графічною технікою «дудлінг та зентангл». Саме вона й стала відкриттям для Дмитра.
«Діма несподівано намалював дуже гарну картину. Саме цей стиль дав поштовх до прояву його творчих здібностей», – розповідає мама.
Період малювання
Відтоді почався справжній період малювання. Під час хвороби, коли хлопчик змушений був залишатися вдома, він створив одразу 11 якісних робіт.
Щотижневі заняття з учителем надихали Дмитра на нові ідеї. Спочатку він змальовував, але згодом почав створювати власні сюжети. У його роботах з’явився особливий стиль – трохи дитячий, але щирий і дуже емоційний.
Вже у квітні 2025 року малюнки Дмитра стали частиною першого шкільного ярмарку. На основі його картин створили шопери, які продавали на благодійному заході. Кошти передали на потреби українських військових.
«Так до маминого волонтерства приєднався і Дмитрик. Адже хто, як не ми», – каже Надія.
Згодом про талант хлопчика дізналися й поза школою. Завдяки знайомствам родини інформація дійшла до керівництва бізнес-центру «Space4», де у червні для Дмитра організували першу в його житті персональну виставку.
Після завершення виставки картини розпродали на благодійному ярмарку компанії «Реноме» – знову ж таки для допомоги українським захисникам. Сам Дмитро отримав подяку та солодкі подарунки за свій внесок.
І на цьому історія не завершилася
У липні родина звернулася до директора магазину «KANZLER» Дмитра з ідеєю реалізації товарів із малюнками хлопчика. Там підтримали ініціативу, і шопери з роботами Дмитра з’явилися на полицях магазину.
Згодом асортимент розширився: до шоперів додалися чашки та інші сувеніри.
А наприкінці року родина створила ще й розмальовку-антистрес із малюнками Дмитра, яка також продається в магазині.
Попри творчу діяльність, Дмитро Ушомирський веде дуже активний спосіб життя. Влітку він підкорює гірські вершини Карпат – уже чотири рази піднімався на гору Піп Іван, а також побував на Говерлі та горі Рисі.
Ще одне його захоплення – плавання. Для хлопчика проплисти кілометр – звична справа.
«Ми дуже пишаємося досягненнями Діми. Це його бачення світу через власний світогляд. А те, що його творчість може приносити ще й користь – подвійна перемога», – говорить мама.
Родина щиро вдячна людям, які підтримують юного художника і вірить, що разом можна подолати будь-які труднощі.
Читайте також: «Мам, я вдома, як і обіцяв»: історія повернення.
