Місто храмів, вітражів та науки

Сумська молодь вечорами прогулюється власним “Хрещатиком” на вулиці Соборній, а вдень навчається у найрозкішнішому університеті України, який захоплює не менше, ніж “Острозька академія” чи Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка.

Прес-тур до Сумської області, організований Журналістським фондом України, залишив незвичні враження у кожного, хто відвідав Сумщину вперше. На відміну від густозаселених “западенських” краєвидів, за вікном автобуса проглядались безкраї поля та безкінечна алея низько підбілених дерев.

Назву місту дала річка
У грамотах і давніх актах місто Суми частіше йменувалося Суминим городом, засновниками якого стали українські козаки з Правобережної України. З того часу минуло близько 350 років. Ще із IX століття сумські землі були частиною Київської Русі. Історичні Суми розташовані на берегах річки Псел, яка впадає у Дніпро, та її приток Сумки і Стрілки. Саме від них місто отримало свою назву. А до наших днів дійшла легенда, за якою на тому місці, де стоять Суми, колись в давнину якийсь царський гонець згубив три мисливські сумки з царською скарбницею, які пізніше знайшов на березі річки Сумки. До речі, на гербі міста зображено три чорні сумки з перев’язями і золотими ґудзиками на щиті прямокутної форми.

Де народжуються найкращі вітражі світу
Сумщина належить до групи індустріально-аграрних регіонів України, де провідне місце у виробництві займають чотири основні галузі: машинобудування і металообробка, паливна, харчова, хімічна й нафтохімічна промисловість. До найуспішніших підприємств міста належать ВАТ “Сумське НВО ім. М.Фрунзе”, концерн “Укрросметал” та інші.
“Укрросметал” вразив найбільше. Адже тут, окрім виробництва найрізноманітніших компресорів та агрегатів, працюють ще й мистецькі студії. Хто б міг подумати, що саме у Сумах знаходиться найбільша майстерня у світі із виготовлення вітражів — студія “Стиль Тіфані”! Тут вже більше десяти років працює до 40 майстрів, що навчались здебільшого у Німеччині. Головна перевага “тифанівського” вітражу полягає у тому, що скло заливається у свинцеві форми. Це дозволяє моделювати композиції зі скла невеличких розмірів. Так, найдешевший скло-вітраж коштує 50 у.о. за метр квадратний, а найдорожчим вважаються скельця червоного кольору, адже до їх складу входить золото. На запитання, хто ж замовляє подібну розкіш, отримали відповідь: “Сильні світу цього”, а простіше кажучи — міністри та президенти. Старший майстер Ірина Нікотенко розповіла, що вона працює у студії вже шість років й нині виготовляє замовлення із інгушетського міста Назрані. До тамтешньої мечеті, що будується, майстри готують вітраж, площа якого сягає 300 квадратних метрів.
Окрім того, в області видобувається понад 40% усієї нафти та близько 10% газу країни. У галузевій структурі хімічної та нафтохімічної промисловості переважають основна хімія та хіміко-фотографічна промисловість. Підприємства галузі виробляють магнітну стрічку, рентгенографічну та кінофотоплівку, гумотехнічні вироби та ін. Однак шосткінське об’єднання “Свема” перебуває дещо у складному становищі, оскільки сучасна відеоапаратура не потребує використання плівки.
Проте, область має добре розвинену харчову промисловість, особливо цукрову, м’ясо-молочну, кондитерську, які працюють переважно на місцевій сировині. Продукція Тростянецької кондитерської фабрики “Крафт Фудз Україна” користується шаленим попитом і за межами держави саме через використання натуральних інгредієнтів.

Легенди
і правда
про Суми
У центрі міста стоїть Воскресенська церква — унікальний пам’ятник архітектури кінця XVII століття, який увібрав у себе кращі риси древньоруського і українського дерев’яного зодчества у стилі бароко. У 1709 році на новорічній службі в ній був присутній Петро I.
З історією церкви пов’язано чимало легенд. Одна з них розповідає, що Герасим Кондратьєв, засновник міста, мав сестру Марію незвичайної вроди. Вона відрізнялась задерикуватим норовом та свавіллям. У той же час під Сумами з’явилась ватага розбійників, котра грабувала людей. Цар особисто звернувся до Кондратьєва з вимогою ліквідувати банду. Розбійників було схоплено на Харківському шляху. Отаманом виявилася сестра-красуня Герасима Кондратьєва. На сімейній раді вирішили замурувати її в стіну Воскресенської церкви.
Чи мала ця легенда під собою історичне підґрунтя? Відповісти важко. Але відомо, що після 1917 року Воскресенську церкву віддали під гуртожиток робітникам. У 20-х роках мешканці гуртожитку вирішили обстежити підвал. Виявили підземний хід, що вів до Псла. Знайшли і замуровані останки жіночого тіла. Чи були то останки легендарної отаманки розбишацької ватаги? Хтозна…
Не менш відомий серед сакральних споруд міста і Спасо-Преображенський собор. У другій половині ХІХ ст. до собору була прибудована дзвіниця і встановлені куранти, які значно досконаліші за кремлівські. Адже московський годинник заводять двічі на добу, о 12-й і 24-й годині, а сумський лічильник часу заводиться тільки раз на три доби.

Для студентів — страуси і церква
Якби гостям міста довелося знову вступати до ВНЗу, вони, безперечно, обрали б Сумський державний аграрний університет. Нечасто можна зустріти подібний навчальний заклад із територією у 80 гектарів. Тим більше, не у кожного закладу є власна церква.
Під час екскурсії ми відвідали університетську перлину — церкву Св. Валентина, де саме на той час хрестили дитину. До речі, всі шлюби між студентами укладають саме у цій університетській церкві.
Спудеї мешкають у сучасних гуртожитках, з облаштуванням яких можуть позмагатися номери-люкс кращих рівненських готелів. В університеті також є власна стайня, де студенти доглядають породистих коней, двійко з яких презентував закладу Віктор Ющенко. А ще у господарстві ВНЗу розводять страусів, а самі приміщення навчальних корпусів потопають у тропічній зелені кімнатних рослин. З усього помітно, що тут навчаються майбутні аграрії.

Там, де плакала Ярославна
За 100 кілометрів від обласного центру — місто Путивль. Це край прикордонний, межує з Курською областю Росії. Ще у XII сторіччі місто було феодальною вотчиною новгород-сіверських князів Ольговичів. Досі збереглися залишки північного валу кам’яної стіни, оточеної ровом. Назву міста виводять від слова путь: воно лежить на роздоріжжі шляхів, що вели до Володимиро-Суздальської землі, на Волгу та в половецький степ. Свого часу путивльська дружина брала участь у поході новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Ігорів похід оспіваний у безсмертній пам’ятці давньоруської писемності “Слово о полку Ігоревім”. А на пагорбі, де проливала сльози у очікуванні Ярославна, височіє пам’ятник. Подейкують, що коли обійняти скульптуру — поліпшаться стосунки у сім’ї.
Про багату історію міста розповідає і білокам’яний Молчанський монастир, в якому переховувався Лжедмитрій І.
Із багатим історичним минулим та особливою культурою сучасності, Сумщина має гарні перспективи для розвитку туризму. На березі найчистішої річки Ворскли перші інвестори з Індії створюють найкращий у регіоні туристичний комплекс “Буймерівка”, де сервіс сягає європейського рівня. Окрім поселення у затишних бунгало із кожного номера, що відповідають дизайну окремих країн, відпочиваючі з усього світу зможуть пограти у пейнтбол, прокататись верхи на конях та відчути справжній смак відпочинку на природі.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху