Усім без винятку підприємцям доводиться спілкуватися зі споживачами та діловими партнерами. Але чи замислюються вони, що успіх будь-якої справи залежить не стільки від вигідності пропозиції, скільки від уміння вести переговори, знаходити спільну мову? Процес переговорів — це один із тих товарів, який є у будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності. Жодна компанія не може просувати свої товари чи послуги, не володіючи майстерністю переговорів. Це стосується всіх і кожного, починаючи від менеджерів, які повинні збільшувати обсяги продажів, і до керівника, одне із головних завдань якого — просувати свої ідеї, послуги та організацію в цілому.
Три в одному
— Досить часто виникає проблема, коли керівники вважають, що переговорам навчатись не треба, якщо вони вже дійшли до певного рівня розвитку, а отже вони достатньо успішні люди і домовлятися вміють, — розповідає директор Рівненської соціально-психологічної лабораторії “Суспільне народження” Володимир Малічевський. — Людина, звичайно, може мати і вроджений талант, але для ефективного ведення переговорів цього замало. Професійний переговорщик повинен бути психологом, шпигуном та бізнесменом в одній особі.
На думку спеціалістів, той, хто веде переговори, повинен мати багатий словниковий запас, часто використовувати метафори, вміти пристосовуватись до бачення партнера, його цінностей і бажань, говорити його мовою.
— Дуже рідко під час ділової зустрічі можна одразу перейти до суті питання, як правило, по темі говорять не більше 20 відсотків часу, решта — це розмови про погоду, стан економіки, курорти, — зазначає виконавчий директор аналітико-інноваційного центру підтримки бізнесу “Євро-Волинь” Юрій Трачун. — Саме під час таких розмов і визначають, приємний співрозмовник чи ні.
Знання, навички, кваліфікація не завжди спрацьовують у переговорах — дуже важливо бути всебічно розвинутою та ерудованою людиною, приємним співрозмовником, а приємний співрозмовник — це той, хто вміє слухати, розуміється на обговорюваній темі, може сказати щось цікаве, іноді розважити.
— Крім перерахованих якостей людина, що проводить переговори, повинна мати розвинену інтуїцію, ну і, безперечно, досвід, — вважає Юрій Трачун. — Чим більше успішних переговорів, тим сильнішим стає комунікатор.
Мистецтво, яким можна оволодіти
Як правило, веденню переговорів навчають консалтингові компанії за допомогою тренінгів. Якщо звертатись у компанію середнього рівня, проведення дводенного корпоративного тренінгу коштуватиме від 1,5 до 2 тисяч у.о., не включаючи презентаційних витрат, зазначає Володимир Малічевський. Щоб виховати хорошого переговорщика, потрібно приблизно три роки, бо хоча тренінг дає непогані навички, ґрунтовних та широких знань ви не отримаєте.
Шпигунські пристрасті
Помилково вважати, що переговори починаються безпосередньо під час зустрічі. Доля більшості з них вирішується ще у процесі підготовки, коли визначаються цілі, виставляються межі максимальних та мінімальних поступок. Саме відсутність чіткого бачення мети переговорів — одна з найпоширеніших проблем.
— Коли ми йдемо на переговори, то повинні розуміти, що ми хочемо, але при цьому й усвідомлювати, що партнер також щось хоче, — каже Володимир Малічевський. — Дуже важливо визначити не тільки свої цілі, а й цілі партнерів. Треба також вивести стратегічний план, причому не обов’язково чітко дотримуватись наміченого курсу — стратегія передбачає декілька варіантів ходів та великий перелік заготовлених аргументів.
Якими не були б переговори, однозначно до них треба готуватися. Перш ніж призначати ділову зустріч, варто зібрати максимум інформації. Фактично слід провести невелику розвідку і з’ясувати, чим займається майбутній партнер, яка в нього ситуація в сім’ї та на роботі, які можливості, повноваження, хобі, інтереси, здоров’я, дозвілля та багато іншого, що допоможе при веденні переговорів чи прийнятті рішення.
— Умовно можна сказати, що це допоможе розрізнити реальне становище від видуманого, — пояснює Юрій Трачун, — бо буває й таке, що бізнесмен набиває собі ціну. Не знаючи дійсності, можна переплатити, чи в загалі “попасти”. А дізнатись таку інформацію не так вже й складно. Варіантів розвідки маса: друзі, знайомі, зв’язки, секретарка, та й меблі у кабінеті багато чого можуть підказати про власника. Треба просто помічати деталі.
Посміхніться —
ви на переговорах
Першу інформацію про людину ми отримуємо з того, як вона зайшла до кімнати, та й власне з того, хто саме зайшов (зовнішній вигляд, стать і ранг). Потім увага переноситься на те, як людина говорить, і останнє — що саме людина говорить. Тому особливу увагу слід приділити зовнішньому вигляду та поведінці. Безпосередньо під час зустрічі складно контролювати невербальну комунікацію й одночасно думати про справу, але це необхідно. Спочатку такий постійний контроль “сковуватиме”, та з часом жести й міміка стануть автоматичними і ви про це не замислюватиметесь. Під час ділової зустрічі психологи радять поводити себе доброзичливо, досить лояльно, але при цьому впевнено і жорстко. Ніколи не треба боятися сказати, що вам не подобається, водночас не варто намагатись маніпулювати або шантажувати, вживати зарозумілі фрази. Поводитись слід просто і природно, вести себе спокійно і не обіцяти більше, ніж можеш виконати, не приписувати собі чужі досягнення, бо повернути втрачену довіру партнера дуже складно.
Здавалось би, на переговорах треба говорити: задавати питання, обговорювати проблемні моменти, але важливим є і вміння слухати. Чим менше ви говорите, тим більше дізнаєтесь про співрозмовника, про його очікування, мотиви, інтереси, умови. Інколи самі запитання містять половину тієї відповіді, яку хоче почути співрозмовник.
Досить складно домовитись, коли у партнера існують глибокі переконання про стиль ведення переговорів. Одні вважають, що головне у переговорах — це перемога будь-якою ціною, інші намагаються зберегти людські відносини, навіть якщо це не зовсім рентабельно, дехто вважає, що успішні переговори передбачають наявність компромісів, поступок обох сторін. Найефективнішим же стилем ведення переговорів вважається співпраця, коли людина хоче отримати максимум для себе, однак при цьому піклується, щоб і партнер опинився у вигідному становищі.
Традиційне рішення: діловий обід
Дедалі частіше переговори проводять за обідом у зручному кафе чи ресторані. Це нейтральна територія, і жоден із учасників переговорного процесу не буде відчувати себе хазяїном чи гостем. Поєднання корисного з необхідним — ось, мабуть, головна перевага цього способу проведення переговорів. При чому важлива не елітність місця, а зручність перебування.
— На жаль, не кожне рівненське кафе може похвалитись високим сервісом, є лише кілька місць, де можна приємно провести час і де вам, чи вашому співбесіднику, не зіпсують настрій (а це дуже важливо при веденні переговорів), — зазначає Трачун. — Не думаю, що для цього потрібні спеціально обладнані кімнати, це може бути навіть досить людний заклад, у таких місцях існує менша ймовірність підслуховування.
Кількість учасників переговорів може бути різною: комусь до вподоби “змагатись” один на один, комусь — із багатьма.
— Традиційно вважається, що при проведенні переговорів краще мати чисельну перевагу, — розповідає Володимир Малічевський, — для мене працювати з трьома, чотирма опонентами легше, аніж один на один. Це пояснюється тим, що у колективі люди ведуть себе інакше, ніж наодинці: кожен член групи вважає, що відповідальність за прийняття рішення на нього лягає менша, ніж коли він приймав би його самостійно, і тому рішення приймається набагато легше.
— Як на мене, найкращий варіант ведення переговорів — це робота в парі, — зізнається Юрій Трачук, — інколи одному важко зрозуміти підтекст, а інший легко його підхоплює, зрештою напарник може подати умовний знак або додати несказане.
![]()

