Значна частина пацієнтів, розповідає завідуюча приймальним відділенням Рівненської ЦМЛ Тамара Ігнатюк, потребує води. Для прикладу, у суботу привезли чоловіка із різаною раною шиї, поки зупинили кровотечу та провели обстеження, частину коридора залило кров’ю. Халати лікарів стали схожими на багряні знамена. Як тільки розібралися з одним постраждалим, одразу поступило двоє хлопців після аварії. В обох, розповідає пані Тамара, черепно-мозкові травми. У такому стані люди втрачають свідомість, їх нудить, і як наслідок… ви правильно подумали, вони спорожняють шлунок. Не завжди вдається підставити під це діло відерце. Тому сніданок, обід та вечеря опиняються на кахляній підлозі, де вже встигла підсохнути кров. А помити немає чим.
Швиденько зняти та випрати “білі” лише за покликанням халати медикам теж не вдається — після 21-ої години води у лікарні вже немає. Точніше вона є… стоїть у пляшках, відрах та ванні. Але такими засобами “обслужити” пацієнтів не завжди можуть. Як змусити поранених, травмованих чи без свідомості піднятися, нахилитися над ванною, сполоснути обличчя? Та ніяк. Отож санітаркам знову доводиться розставляти тазики, поливати людей з пляшок й витирати обличчя, руки, шиї, груди… У сусідньому з центральною лікарнею пологовому будинку теж час кричати “µвалт”. Або просити вагітних народжувати дітей до 9-ої вечора, або ж терпіти до ранку, поки з кранів не поллється вода.
Хто прислухається до скарг лікарів, поки невідомо, тому що у “Рівнеенерго” та “Рівнеоблводоканалу” — своя точка зору на проблему.
