Не підтримує розпочату війну США в Іраку й рівненська діаспора азербайджанців, які сповідують іслам.
— Ми думаємо, що війна не може принести комусь користь. Завжди страждає мирне населення. Залишаються жінки без чоловіків, діти без батьків, — із сумом говорить голова товариства “Конгрес азербайджанців в Україні” Юсіф Садихов. — Шкода дітей, у яких забрали мирне дитинство.
— Так, дуже шкода, що страждають мирні люди, — долучився до розмови Мамед Мамедов. — США — войовнича країна. Нещодавно Афганістан. Тепер Ірак. А далі хто? Напевно, американці у такий спосіб хочуть про себе розказати всьому світові?
І дійсно, азербайджанці недарма занепокоєні американськими військовими діями в Іраку. Адже про війну вони знають не з чуток. У Нагорному Карабасі війна між вірменами та азербайджанцями тривала вісім років. Наслідки й досі відчуваються. У Барданському, Алдамському, колишньому Пушкінському районах тисячі людей нині живуть у наметах, створивши великі міста. Багатші купили квартири і чудово живуть, а бідні страждають. Тут, у Рівному, вірмени та азербайджанці живуть мирно, як брат з братом. І вважають, що ні вірмени, ні азербайджанці не винні у тій різні.
Хоча іракці та азербайджанці — мусульмани і їх об’єднує віра в Аллаха, останні не будуть підтримувати ні Хусейна, ні Буша.
— Коли була вірмено-азербайджанська війна, хто з них допоміг нам розв’язати конфлікт? — продовжив пан Назім.
Більшість сімей азербайджанської діаспори мешкають у Рівному не один десяток років. Коли відчувають ностальгію за рідною землею — їдуть й провідують свої гори, свою рідню. Але повертаються. На свою нову батьківщину — Україну.
— Я живу в Україні з 1985 року. Українці до нас ставляться добре, — розповідає Мамед Мамедов. — Мої односельчани кажуть, що побільше б таких сусідів як я. Ми всі живемо у злагоді, товаришуємо й спілкуємося.
