Видовище для Одеси екзотичне, зате яка краса! Більше сотні маленьких школярів, вбраних у традиційні вишиванки, підперезані широкими червоними поясами, із синьо-жовтими стрічками на грудях, вишикувавшись у шеренгу, чекають свого першого уроку. Старшокласники не так ошатні – їх форма чорно-зеленого кольору. Вишиванки вони одягають тільки на великі свята.
«Ми називаємо такі дні джинсовими, тому що повинні бути обов’язково в джинсах і національних сорочках. Нам така мода подобається», – посміхається 11-класниця Дарина Загоруйко.
Після виступів та урочистих промов на шкільний двір виносять прапор України. Звучить національний гімн. Зворушливо приклавши руку до серця, і малюки, і дорослі намагаються підспівувати: «Ще не вмерла Україна…». Далі звучить довгоочікуваний перший дзвоник, причому право подзвеніти в дзвіночок надають не одному, а одразу двом десяткам першокласників. «Оце справедливо», – чутно перешіптування в натовпі.
Новоспечених школярів пригощають караваєм і ведуть на самий перший урок. Після нього малюки організовано направляються у місцевий храм, де священик служить молебень «на допомогу учням». Незважаючи на явне порушення конституційної норми про роздільне існування школи і релігії, ніхто не протестує.
До речі, незвичайна першовереснева церемонія – не єдина відмінність «сімки» від інших навчальних закладів Одеси. Приміром, літерні коди класам тут привласнюють не в алфавітному порядку (А, Б, В, Г і т.д.), а по-іншому – Л, М, Н і Р. Нам пояснили, що «Л» – означає «лідери», «Р» – «рекорд», «М» – «Майбуття» (в сенсі, «майбутнє»), «Н» – «надія». Є й класи з буквою «А», але в гімназії цю літеру іменують «альфою», «початком початку».
Гасло школи: «Ми патріоти і пишаємося цим». «Саме завдяки таким, як ми, Україна стане кращою», – впевнена директор гімназії Світлана Мельник.
Учні та їхні батьки поділяють думку керівника і вважають, що навчання українською мовою – це конкурентна перевага «сімки»: «Ми взагалі приїхали з Полтавської області і в родині розмовляємо українською. Дитині прищеплюємо любов до України з дитинства. Шкода, що така школа в Одесі одна, нам доводиться їздити сюди аж зі Слобідки, – нарікає мама першокласниці Вікторія Гайдамака. – Зате, якщо дочка поїде навчатися до Києва після школи, їй буде набагато легше».
Втім, віддають своїх дітей в гімназію не тільки заради мови, але й заради досить високого рівня викладання: «Це найкраща школа у селищі Котовського, а все завдяки злагодженому колективу і суворій дисципліні. Тут нікому спуску не дають, навіть першокласникам», – говорить тато першокласника Віталій Шолох.
Директор, у свою чергу, підкреслює, що потрапити в «сімку» не так-то просто: «У нас зарахування на конкурсній основі. Однак і результат відповідний: тільки 20% наших випускників навчаються у вузах на контрактній основі. 80% – бюджетники. От і судіть самі про якість нашої освіти».
