Сарненщина попрощалася із захисником Андрієм Лашевичем. Чоловік народився 1982 року. Проживав у селищі Рокитне. Військовослужбовець виконував бойові завдання у Донецькій області. На жаль, захисник помер 23 травня 2025 року у Краматорському районі.

Млинівська громада провела в останню дорогу воїна Олександра Яскевича. Чоловік народився 24 липня 1984 року, проживав у селі Остріїв. Воїн мужньо захищав волю та незалежність України. Чоловік вважався зниклим безвісти з червня 2024 року. Майже рік рідні Олександра вірили, що він живий, але 26 травня 2025 року ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника. Встановлено, що життя військового обірвалося 19 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Уманське Покровського району Донецької області.

У Рівному попрощались із захисником Володимиром Примаком. Чоловік народився 10 червня 1982 року у місті Рівне. Навчався у ліцеї №26, а згодом здобував освіту в Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука. Перед мобілізацією працював на фірмі «Кондекортех», згодом на автомийці. 14 грудня 2024 року вступив до лав Збройних сил України. Помер захисник 21 травня у лікарні міста Дніпро. У Володимира залишилися мама, сестра, дружина, дві доньки, племінники.

Острозька громада провела в останню дорогу військового Олександра Войдила. Чоловік народився 1 червня 1968 року у селі Кургани. Навчався у місцевій школі, пізніше здобував освіту у Рівненському СПТУ. Працював у Рівненському слідчому ізоляторі, звідки вийшов на пенсію як військовий пенсіонер. Воїн став на захист України 19 березня 2024 року. У серпні 2024 року отримав поранення в районі Нью-Йорка. 56-річний штаб-сержант Войдило Олександр помер 23 травня у лікарні міста Вінниця. В захисника залишились донька Анастасія, син Михайло, мати, дві сестри та брат, який також проходить військову службу.

Бабинська громада попрощалась із воїном Сергієм Кущаком. Чоловік народився 21 листопада 1970 року. Проживав у селі Іллін. Воїн став на захист України у жовтні 2022 року. 21 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Сергій зник безвісти. Упродовж дев’яти місяців рідні й близькі жили надією, чекали найменшої звістки. 26 травня 2025 року після проведення ДНК-експертизи стало відомо, що Сергій загинув у той день, коли обірвалося з ним останнє з’єднання.

Про це інформують у Рівненській ОДА.

Василь Мудрик народився 10 жовтня 1976 року у місті Рівне. Навчався у загальноосвітній школі № 9, згодом здобув професію столяра у професійно-технічному училищі № 1. До повномасштабного вторгнення працював у будівельній сфері. У 2015 році пішов на фронт, ставши на захист України в зоні проведення АТО. У 2021 році він знову повернувся на службу. Був не лише військовим, а й талановитим артистом – понад 15 років танцював у заслуженому самодіяльному ансамблі танцю України «Полісянка».

21 квітня 2025 року молодший сержант Василь Мудрик помер у лікарні міста Київ від поранень, отриманих внаслідок скиду вибухового пристрою у Запорізькій області. У чоловіка залишилися мама та молодший брат. Поховали воїна на кладовищі у Рівному.

Максим Мельник народився 5 серпня 1983 року. Навчався у школі № 12 міста Рівне, після закінчення якої вступив до Рівненського професійно-технічного училища № 10. До повномасштабного вторгнення працював у Рівненському академічному обласному театрі ляльок на посаді машиніста-декоратора сцени. 19 жовтня 2024 року Максим Мельник приєднався до лав Збройних сил України.

Від 7 квітня 2025 року воїн вважався безвісти зниклим на Харківському напрямку. 20 квітня під час евакуації тіл загиблих підтвердився факт загибелі 41-річного солдата Максима Мельника. У воїна залишилися мама, дружина, донька. Поховали захисника на кладовищі «Нове» у Рівному.

Сергій Федорчук народився 25 листопада 1980 року у Києві. Закінчив Рівненський інститут слов’янознавства Київського славістичного університету, здобувши спеціальність товарознавця-експерта. Згодом отримав ще одну освіту в Київському університеті туризму, економіки і права за спеціальністю «Облік і аудит». Із 2004 року розпочався професійний шлях Сергія Федорчука у державній службі. Був заступником начальника управління організаційної роботи Головного управління ДПС у місті Києві.

З початку повномасштабного вторгнення воїн добровільно став до лав Збройних сил України. Пройшов Херсонський, Миколаївський, Донецький напрямки. За свою відданість і мужність був відзначений нагородою «Хрест розвідника».
26 вересня 2024 року Сергій загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Повернути тіло для поховання вдалося лише зараз. У чоловіка залишилися дружина та двоє 16-річних доньок. Поховали воїна на кладовищі у Тинному.

Василь Шайваровський народився 21 жовтня 1971 року в селі Перехресне Івано-Франківської області. Закінчив місцеву загальноосвітню школу, а згодом здобув професію майстра з ремонту взуття. Працював на взуттєвій фабриці у місті Коломия.

Після втрати батьків Василь Шайваровський переїхав на Рівненщину. До повномасштабного вторгнення працював у Здолбунівському побутовому комбінаті. Згодом почав свою справу у селищі Мізоч. 9 грудня 2024 року воїн приєднався до лав Збройних сил України. Служив стрільцем у складі 72 бригади. Виконував бойові завдання на Дніпропетровському та Донецькому напрямках.
18 квітня 2025 року серце чоловіка зупинилось. Поховали воїна на місцевому кладовищі у селі Уїздці.

Олександр Кравчук народився 17 жовтня 1987 року в селі Мнишин Бабинської громади. 22 листопада 2023 року Олександр Кравчук приєднався до лав Збройних сил України. Проходив службу на Харківському та Донецькому напрямках.

23 квітня 2025 року військовослужбовець помер у лікарні після важкої хвороби.

Поховали захисника на місцевому кладовищі.