Сарненська громада вкотре схилила голови у глибокій шані перед своїми земляками, які віддали життя за свободу України. У міській раді відбулося вручення державних нагород та високих відзнак родинам п’яти мужніх воїнів. Кожне ім’я, кожна історія — це приклад незламності духу та безмежної відданості рідній землі.
Державні нагороди отримали рідні Героїв, чиї життя обірвалися під час виконання бойових завдань на найгарячіших напрямках фронту.
Василь Мороз та Олег Прозапас: ордени «За мужність» для справжніх патріотів
Солдат Василь Мороз із села Любиковичі був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня ще за життя, проте сьогодні відзнаку тримали руки його рідних. Чоловік, якого знали як майстра на всі руки та життєрадісну людину, став на захист країни добровільно у березні 2024 року. Він пройшов важкий шлях у складі 225-го окремого штурмового полку і загинув на Сумщині у березні 2025 року. У Героя залишилася велика родина: мама, дружина, дві доньки та четверо рідних братів і сестер.
Мешканець Сарн, старший солдат Олег Прозапас (позивний «Матрос»), також посмертно відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Він служив у славетній 14-й ОМБр імені князя Романа Великого. Олег змінив кулемет на пульт оператора дронів, щиро вірячи у перемогу. Його життя обірвалося на Куп’янському напрямку в лютому 2025 року.
«Хрест Героя» для командира та відважного водія
Лейтенант Василь Щур із Сарн посмертно нагороджений орденом «Хрест Героя». Молодий та доброзичливий командир відділення БПЛА із позивним «Пацюк» мужньо боронив Торецьк. Після важкого поранення серце воїна зупинилося 9 листопада 2025 року. Вдома на нього не дочекалися дружина та двоє синів.
Таку ж високу нагороду, «Хрест Героя», отримала родина солдата Романа Шапірка. Його знали за позивним «Driver», адже він був надійним водієм у 156-й окремій механізованій бригаді. Роман захищав українські міста від Сумщини до Донеччини. Загинув воїн у грудні 2025 року в Костянтинівці. Без батька залишилися три доньки.
Короткий, але героїчний шлях Сергія Філончука
Солдат Сергій Філончук із села Тріскині посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Ставши до лав ЗСУ наприкінці жовтня 2024 року, він пройшов навчання за кордоном і був направлений на складний Покровський напрямок у складі 59-ї окремої штурмової бригади. Після періоду невідомості, коли Сергій вважався зниклим безвісти, надійшла трагічна звістка про його загибель від поранень, отриманих у бою поблизу Нововасилівки.
Пам’ять, що житиме вічно
Ці нагороди — лише слабка втіха для згорьованих родин, але вони є символом вічного визнання подвигу наших земляків. Кожна з цих історій не лише про війну, а й про плани, які не здійснилися, та про любов, яка тепер житиме лише в спогадах.
Редакція порталу «ОГО» висловлює щирі співчуття рідним і близьким полеглих захисників. Пам’ятаємо кожного!
За інформацією Сарненської міської ради
Читайте також: Від СТО до «Хреста доблесті»: історія старшого сержанта з Дубенщини, який рятує техніку ЗСУ
