Наш край очима польської статистики: перепис 1921 року

18 березня 1921 року внаслідок Ризького мирного договору більша частина Волині, включаючи Рівненщину, офіційно відійшла до Польщі. Наші землі були окуповані поляками ще з осені 1920 року, а 4 лютого, до підписання договору, територію сучасної Рівненщини включили до складу двох новоутворених воєводств — Волинського з центром у місті Луцьку та Поліського з центром у Бресті. Воєводства поділялися на повіти. Населені пункти Рівненщини на той час входили до складу Рівненського, Дубенського, Острозького і Кременецького повітів Волинського воєводства та Сарненського повіту Поліського воєводства.
Поляки застали наш край в руїнах. Великі масиви орних земель не оброблялися, не було ні хліба на прожиток, ні зерна на засів. Люди, виснажені фізично і морально воєнними подіями, масово ставали жертвою інфекційних захворювань.
В цих умовах 30 вересня 1921 року польська влада проводить загальний перепис населення. Згідно з його даними на території, яка тепер відноситься до Рівненської області, проживало приблизно 730 тис. населення. За результатами перепису 2001 року — 1173 тис., тобто на 60% більше.
Найнижчою одиницею адміністративного поділу за Польщі була µміна, аналог дореволюційної волості. В 1921 році на Волині налічувалося 95 µмін. Ґміни були різними за величиною. Могли мати, приміром, 9 тисяч населення, як Новомалинська, а могли бути й дуже великими, як, наприклад, Людвипольська — 29 тисяч осіб. Коли 1939 року прийшла Радянська влада, з µмін було утворено райони. Наприклад, Вербський район склали Вербська і Судобицька µміни, Рівненський — Рівненська та Дядьковицька.
Треба сказати, що населеним пунктом при польському переписі вважалося будь-яке поселення, що мало свою назву і знаходилося на деякій відстані від інших поселень. А це, крім сіл і містечок — колонії, хутори, фільварки, лісничівки тощо. Отож і не дивно, що населених пунктів нарахували дуже багато, наприклад, на території сучасного Костопільського району їх виявилося понад півтори сотні, тоді як зараз — 61.
Згідно з тогочасними порядками містом вважався населений пункт, який при попередній владі мав міський уклад життя і налічував понад 4000 осіб. Їх неважко перерахувати: Рівне, Дубно, Здолбунів, Острог, Корець. Місто Рівне 1921 року налічувало 30482 мешканці і було меншим від таких сучасних міст, як Дубно (39,2 тис. згідно з переписом 2001 р.) чи Кузнецовськ (38,9 тис.). Можна сказати, що Рівне 1921 року — це Костопіль нині (30,5 тис. в 2001 році). Однак порівняно з сусідніми містами тодішньої Польщі Рівне було не таким вже й малочисельним, набагато меншим від нього був, приміром, воєводський центр Луцьк (21,1 тис.).
Якщо населення налічувалося понад дві тисячі, але менше чотирьох тисяч, то таке поселення вважалося містечком. Це: Степань, Костопіль, Березне, корецькі Межирічі, Тучин та інші. Такі населені пункти, як, наприклад, Людвиполь, Олександрія, Деражне, Варковичі, Верба, острозькі Межирічі не мали двох тисяч населення, однак, оскільки були містечками ще при царській владі, то розпорядженням генерального комісара Східних земель отримали статус містечок як виняток з правила. Таких містечок в Рівненському повіті було сім, Дубенському — одинадцять, Острозькому — одне. Цікаво, що дуже часто поляки ділили на папері населений пункт на кілька частин. Наприклад, містечко Клевань (1782 жителі), станція Клевань з присілком (656), село Клевань (849). Гоща ділилася на містечко (1337 жителів) і село (893).
2001 року 47% мешканців Рівненщини проживало в містах, решта — сільські жителі. На початку 20-х років ситуація була зовсім іншою: 83% волинян мешкали на селі. У Дубенському воєводстві — 87%, Острозькому — 75, Рівненському — 80.
За даними останнього перепису 47 відсотків населення Рівненщини становили чоловіки, 53 — жінки. А як було 80 років перед тим? Відсоток чоловіків був вищий. Частка осіб чоловічої статі у Волинському воєводстві складала 48,7%, жіночої — 51,3%. Дивно, адже перепис відбувався у повоєнний період, і, за логікою, чоловіків порівняно з жінками мало б бути менше саме на початку 20-х, а не тепер.
Що стосується національного складу, то більшість населення Рівненщини належала до української національності: в Дубенському повіті українців було 70 відсотків, Острозькому — 71, Рівненському — 66, а у всьому Волинському воєводстві проживало 68,4% українців. Це число видається заниженим. Зовсім іншу цифру маємо тепер. В грудні 2001 року українцями на Рівненщині були 95,9% людей.
Треба сказати, що слово “українець” в матеріалах перепису 1921 року не зустрічається. Національність згадується як русинська. Таким чином нас хотіли показати не частиною великого українського народу, а таким собі незрозумілим етносом, для якого не має особливого значення, у складі якої держави перебувати. Це мало науково обµрунтувати окупацію Волині Польщею.
Другою за чисельністю національною групою на Волині були поляки (16,8%). Дослідники вважають, що число поляків при переписі навмисне завищене, щоб показати “польськість” краю. Схоже, що так воно і було. Про це свідчить надлишок 74410 поляків над римо-католиками у воєводстві. Такі невідповідності зустрічаються часто. Наприклад, в селі Крилові Дубенського повіту 1921 року нараховувалося 320 жителів, усі православні, в тому числі православними записано 253 поляки. Зараз в області дві тисячі поляків. Більшість з них асимільовані і рідною мовою вважають українську.
Третє місце посідала єврейська національність (10,6%). Її представників налічувалося: в Дубенському повіті — 14765 чоловік, Рівненському — 45503, Острозькому — 8180. Для такого малого повіту, яким був Острозький, це складало майже 15% населення. Зараз в області близько півтисячі євреїв. За Польщі вони заселяли переважно міста та містечка, хоча існували також і єврейські сільськогосподарські поселення, такими, наприклад, у Рівненському повіті були Малі Селища, Антонівка, Мочулки. З-поміж інших населених пунктів виділялося Березне. З наявних тут 1921 року 2494 жителів євреями були 2354 особи або 94,4%. В місті Рівному євреїв налічувалося 21254, що становило 69,7% від всього населення.
Цікаво, що росіяни, нині друга за числом національність на Рівненщині, в переписі 1921 року занесені до графи “інші”. За чисельністю (9450 осіб або 0,65%) вони значно поступалися на Волині чехам (1,77) та німцям (1,74). Нині число росіян на Рівненщині зменшується. В 1979 році їх було 4,63%, 1989 — 4,61, зараз — 2,57%.
Чехів найбільше було у Дубенському (10200 чол.) та Рівненському (7567) повітах. Великими чеськими поселеннями були Глинськ, Квасилів, Гульча, Молодаво, Ульбарів та інші. Німці, як і чехи, також були сільськогосподарським населенням, однак на відміну від чехів жили у нас більш давно і заселяли місцевості з гіршими µрунтами: Мочулки (255 чол.), Тучин (244), Топча (234), Костопіль (222), Великий Мидськ (205). Зараз в області налічується 0,3 тис. чехів та 0,2 тис. німців, тоді як 1921 року було відповідно 18 тис. та 9,5 тисячі.
Цікавими є дані про релігійний склад населення. Православних віруючих на Волині було 74,2%, римо-католиків — 11,6%. Представників сучасних протестантських конфесій в 20-х роках налічувалося небагато. Найбільше було баптистів — на все воєводство 2127 чоловік. У Рівному їх було всього чотири особи, а у таких містах як Луцьк, Костопіль, Корець, Острог не було зовсім. Багато баптистів налічувалося в Межиріцькій µміні — 336 чол., Березнівській — 288. На все воєводство знайшлося 30 “безвизнавців”, тобто атеїстів. Їх у Волинському воєводстві виявилося менше, ніж мусульман, яких нарахували 58 чоловік. Ще 28 осіб самі не знали, якої вони віри.