Сьогодні, 2 листопада, у Вараській громаді День жалоби. Місто проводить в останню дорогу свого земляка – 44-річного молодшого лейтенанта Андрія Бабіка, який загинув 28 жовтня під час виконання бойового завдання на Сумщині.
Для багатьох жителів Вараша Андрій Миколайович був не лише військовим. Його знали як учителя фізкультури, тренера з баскетболу, наставника дітей та керівника відділу масового спорту міської ради. Людину, яка присвятила мирне життя вихованню молоді, а з початком повномасштабної війни добровільно стала на захист України.
Із дитинства жив спортом і навчав цього інших
Андрій Бабік народився 29 січня 1982 року в Луцьку. Згодом його родина переїхала до Вараша. Саме тут він виріс, закінчив школу, знайшов своє покликання та створив сім’ю.
Ще змалку захоплювався спортом, особливо важкою атлетикою. Після закінчення Вараського ліцею №1 вступив до Волинського державного університету імені Лесі Українки. У 2004 році з відзнакою здобув фах викладача фізичного виховання та спеціаліста з фізичної реабілітації.
Повернувшись додому, працював учителем фізкультури у рідній школі. Згодом став і тренером Дитячо-юнацької спортивної школи Вараської міської ради.
Особливе місце в його житті посідав баскетбол. Андрій тренував хлопців і дівчат, розвивав шкільні команди, залучав дітей до спорту. Для нього перемоги були не лише про медалі й результати. Він прагнув навчити вихованців дисципліни, взаємопідтримки, командного духу та наполегливості.
У 2021 році Андрій Бабік очолив відділ масового спорту департаменту культури, туризму, молоді та спорту виконавчого комітету Вараської міської ради.
Добровільно пішов на фронт і рятував життя побратимів
18 березня 2022 року Андрій добровільно долучився до Сил територіальної оборони Збройних сил України. Служив бойовим медиком стрілецької роти 61-го окремого батальйону територіальної оборони 104-ї окремої бригади ТрО. Його військовий шлях пролягав через Бахмут, Куп’янський напрямок та прикордоння Сумщини.
Там, де ще вчора він навчав дітей витривалості й уміння допомагати одне одному, на війні ці якості стали частиною його щоденної роботи. Під обстрілами Андрій надавав допомогу пораненим військовим, організовував евакуацію та рятував життя побратимів, нерідко ризикуючи власним.
За службу Андрія Бабіка відзначили медаллю «За оборону України», відзнакою «За сумлінну службу», командирською відзнакою 104-ї бригади ТрО, нагрудним знаком «Знак пошани» та медаллю «Честь. Слава. Держава».
У грудні 2025 року після навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка Андрій отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Надалі служив заступником командира роти з психологічної підтримки персоналу.
Загинув від удару російського безпілотника
28 жовтня 2026 року Андрій Бабік виконував бойове завдання поблизу населеного пункту Береза Шосткинського району Сумської області. Життя захисника обірвалося внаслідок удару російського безпілотника типу «Герань-2».
Йому було 44 роки. Вдома на Андрія чекали батько, дружина, дві донечки та брат.
У Вараші 2 листопада прощаються з Андрієм Бабіком
Понеділок, 2 листопада, у Вараській громаді оголошено День жалоби. Початок траурної ходи було призначено на 10:00 від міської лікарні. Місце поховання – Алея Героїв кладовища у селі Стара Рафалівка.
Він залишив по собі учнів, яких навчав, команди, які тренував, і побратимів, чиї життя допомагав берегти. А для найближчих людей – невимовну втрату чоловіка, батька, сина та брата.
Світла пам’ять Андрію Бабіку. Щирі співчуття родині. Вічна шана Захиснику України.
