Нещодавно жінка відсвяткувала своє 80-річчя. За її плечима вже 46 років роботи листоношею у селі Козин. На запитання, коли ж збирається на заслужений відпочинок, щиро відповідає: «Ще на пенсію не збираюсь, доки можу – доти роблю».
Лідія Федорівна свій трудовий стаж розпочала у 1967 році на дільниці с. Гранівка та с. Глинянка, де працює й нині. Влітку на велосипеді, а взимку пішки… Саме так долає десятки кілометрів не по роках жвава жінка. Молоді колеги кажуть: у Лідії Федорівни можна повчитись життєвої мудрості та витривалості. А досвіду у неї за плечима стільки, що не одного молодого працівника може навчити.
– Розкажіть, як ви вирішили працювати листоношею?
– Спочатку я працювала у торгівлі. Склалось так, що наша поштарка пішла у декретну відпустку, і тоді на нашому відділені потрібна була листоноша. Чесно кажучи, я спочатку не хотіла мати таку роботу, бо колись газети розносили мішками. Переживала, що не справлюсь. Утім, звикла настільки, що вже жодного дня не уявляю себе без такої роботи.
– Чи маєте захоплення? Як відпочиваєте?
– Я не люблю дивитись телевізор, у мене його навіть немає. У вільний час читаю газети, книги. Я знаю, що теперішня молодь дуже мало читає, все більше віддає перевагу комп’ютерам, телевізору, інтренету. А я вкотре наголошую: читати дуже корисно, а ще краще побільше спілкуватись. Окрім того, щотижня ходжу до церкви, де співаю у церковному хорі.
– За роботою встигаєте бавити внуків чи доглядати за домашнім господарством?
– Все встигаю, і мушу встигати, бо коли людина працює, доти вона відчуває себе здоровою. Намагаюсь навіть у свої роки підтримувати лад і на роботі, і вдома, і на господарстві. Більше того, я вже є прабабусею і маю правнука Віталія.
– Хтось із ваших дітей чи внуків обрав професію листоноші?
– Моя дочка Наталія нині та працює на пошті. Вона є завідувачем Козинського поштового відділення, до якого входить 5 сіл. Тому у нас, це своєрідна поштова династія (сміється – авт.)
– Чи маєте секрети власної працелюбності та витривалості?
– Щодня я спілкуюсь з людьми приношу їм звістки. Саме це й допомагає мені гарно себе почувати та бути бадьорою. За своє життя я жодного разу не була у лікарні. У мене немає часу туди іти, а завдяки велосипеду я й не хворію. Тому усім раджу, аби побільше спілкувались з хорошими людьми і вели активний спосіб життя; читали та їздили на велосипеді, адже він джерело здоров’я.
За матеріалами ЧаРівне.Інфо
