Конкурси краси бе-
руть свій початок з
малюсінького бельгійського містечка Спа. Цей фешенебельний курорт, улюблене місце відпочинку аристократії та королівських сімей, у вересні 1888 року прихистив перше у світі змагання спокусниць. Тоді й був покладений початок галузі, що сьогодні набула характеру процвітаючої індустрії.
Мабуть, “найактивнішими” країнами у конкурсах краси стали Німеччина та США.
Історія конкурсів краси на берегах Рейну нараховує вже більше 90 років. Улітку 1909-го берлінське кабаре “Променад” стало свідком небаченого раніше приголомшливого дійства: красуні-дівчатка з рум’яними щічками і гарненькими ніжками виборювали корону королеви краси. Перемогла продавщиця сигарет зі Східної Пруссії 19-річна Гертруда Доперальскі, чорноволоса красуня з пишними персами і грайливою вдачею.
Тоді переможені конкурентки вистежили щасливу суперницю, коли та “у позарочний час” зустрічалася з власником кабаре “Променад”, котрий і надумав провести ці змагання красунь. Гертруду звинуватили в тому, що вона перемогла “по блату”. Але скривдженим дамам нічого не вдалося змінити, і щасливиця заграбастала приз — аж 20 рейхсмарок золотом! Вона одержала також можливість сфотографуватися на листівці, щоправда, тільки заради того, щоб потішити свій гонор: у ті часи гонорару за “продаж обличчя” не передбачалося.
Гертруда недовго була на вершині слави. Колишня королева краси заробляла на життя виготовленням штучних квітів, що сама ж і продавала на площі в Берліні. На неї бігали дивитися, як на місцеву визначну пам’ятку. Жінка, котру всі вважали божевільною, жила довго і померла в злиднях.
Подальші історії конкурсів краси не раз затьмарювалася різними скандалами. Між іншим, у 20-ті роки, у часи дивовижної інфляції та безробіття, численні вар’єте влаштовували (як бенкет під час чуми) нескінченні конкурси краси. Правил жодних не існувало.
Лише до кінця 50-х років більш-менш склалася система проведення конкурсів краси. Ними відає акціонерне товариство Miss Germany, директор якого — Хорст Клеммер. Він розділив Німеччину на п’ять зон, де проводяться відбіркові тури — всього понад триста. Підсумкове змагання проходить у Берліні. Фіналісткам вручають пакет договорів на суму 50 тисяч євро.
Як могла царівна-жаба стати королевою
В Америці організація конкурсів краси давно стала невід’ємною частиною шоу-бізнесу, котрий займає третє місце за величиною сплачуваних податків.
Найпершу “Міс Америка” представницьке журі обрало 8 вересня 1921 року, коли відбулася прем’єра американських конкурсів краси. Нею стала 16-річна жителька Вашингтона Маргарет Горман, дочка чиновника міністерства сільського господарства. До речі, це був всесвітній дебют напівголого тіла — дівчата вперше в історії показалися на публіці в купальниках.
Спочатку на американських конкурсах краса претенденток оцінювалася в буквальному значенні цього слова. Кожна частина тіла мала свою ціну — визначене число балів. За обличчя можна було одержати максимум 15 балів, за ноги, руки, груди, очі — по 10. Але після Другої світової війни стали перемагати й інші критерії — рівень загальної культури, наявність талантів, уміння вдягатися і триматися. За допомогою візажистів, перукарів, першокласного одягу і власних талантів тепер могла перемогти і “царівна-жаба”. Конкурс “Міс Америка” став перетворюватися у символ американського способу життя.
Крок направо, крок уліво — і плакали призи
Відповідно до цього були введені й нові правила, що виключали участь у конкурсі заміжніх і розлучених жінок, хто мав дітей або робив аборти. (Це положення набрало сили в 1949 році, коли “Міс Америка” примудрилася протягом “договірного” року вийти заміж і розлучитися).
Протягом договірного “рекламного” року переможницям не дозволялося бувати на будь-яких заходах, де вживають алкоголь. За їх поведінкою ретельно стежили. Крок вправо, крок уліво карався розірванням контрактів і відбиранням призів.
До речі, серед інших нагород фігурує грант на навчання в коледжі чи університеті на суму до 50 тисяч доларів. Кажуть, що фірма “Міс Америка” — найбільший у світі “провайдер навчальних стипендій для жінок”. Не виключено, що саме американські переможниці конкурсів краси частіше за інших використовували це змагання як стартовий майданчик для вдалої життєвої кар’єри, а не просто для того, щоб спіймати мільйонера і вдало вискочити заміж.
Скандал,
та й тільки
Ставлення суспільства до цього дійства ніколи не було однозначним. У 1970-1980-х роках на Заході хвилями піднімався рух протесту проти експлуатації жіночої краси з метою наживи багатіїв. Ні для кого не секрет, що в тіні щасливиць залишаються сотні, тисячі переможених, котрих невдача в змаганні красунь надовго, якщо не назавжди, вибиває із сідла.
Минулорічні вибори “Міс Всесвіт” пройшли під акомпанемент домислів із приводу того, чи змінювала одна з учасниць свою стать. І якщо так, то як із цим бути? Три роки тому конкурс, що проводився на Кіпрі, ледь не зірвали своїми протестами феміністки.
Нервово проходив і конкурс “Міс Америка” 2002 року, оскільки далеко не всі в США згодні з тим, що таке легковажне шоу доречне після американської трагедії 11 вересня 2001 року. Газети цитували слова американки Крістіни Роуш: “Мені соромно, що таке відбувається в мене на батьківщині. З будинків у Нью-Йорку ще обсипається попіл, а цим хоч би що!” Проте конкурс відбувся. Хоча на ньому й пролунали заклики вносити пожертвування на користь потерпілих. Бізнес є бізнес…
Статистика красунь
Історія конкурсів краси набула нового розмаху і популярності з приходом “золотого століття” телебачення. Уперше конкурс “Міс Америка” був показаний у прямому ефірі в 1954 році. Трансляція побила всі рекорди: її дивилися понад 27 мільйонів чоловік. На конкурсі того року перемогу одержала дочка німецьких емігрантів Евелін Ефрата.
Поступово ідея проведення конкурсів краси стала опановувати масами. Чого тут тільки не вигадано — і “Міс Преса”, і “Міс Ню”, і “Міс Родео”. Напевно, не залишилося країн, де хоч у чому-небудь не змагалися б жінки.
Російських красунь спочатку вибирали серед емігранток: з 1927 року в Парижі проводилися вибори королев краси. Першою цей титул одержала 19-річна Кіра Склярова. У 1929 році журі, створене при редакції паризького журналу “Ілюстрована Росія”, розробило умови конкурсу. Вибори “російської красуні” вітали Іван Бунін, Костянтин Коровін, Олександр Купрін, Сергій Рахманінов, Федір Шаляпін. До речі, у 1931 році титул “Міс Росія” завоювала його дочка Марина.
Перший конкурс “най-най” достойніших дівчат усього світу пройшов 15 квітня 1951 року в Лондоні: тут були короновані “Міс Всесвіт” і “Міс Світу”. На цих конкурсах поступово стали усе більше котуватися красуні з “третього світу”. Серед недавніх переможниць — дівчата з Гваделупи, Нігерії.
