Притулок потребує досить значних фінансових надходжень, необхідний ремонт приміщень. До цього часу проводити будь-які ремонтні чи будівельні роботи було неможливо, оскільки будинок належав місту, а фінансувався він з обласного бюджету. Відтепер ці неув’язки вирішені. Хоча документи, що засвідчують рішення, зацікавленим сторонам ще не розіслані.
Окрім ремонту, вирішення потребує ще й проблема транспорту, точніше його відсутності.
— На жаль, ми не маємо власного транспорту, — розповідає завідувачка притулку Віра Темнова. — Якщо в теплу пору року принаймні якось вирішуємо цю проблему, то взимку значно складніше. Як везти дітей на медогляд чи на комісію у морозну погоду? А є ще й господарські питання… Крім цього, необхідно добудувати новий ізолятор, який би відповідав сучасним вимогам. Коли приймаємо дітей у притулок, то спочатку протягом 21 дня вони перебувають в ізоляторі, де проходять ретельний медогляд (хтозна, що вони могли принести з вулиці, та й загострення хронічних хвороб — звична справа). Тож діти потребують окремої будівлі, з окремим входом, душовими, кімнатами санобробки. Сподіваюся, що тепер, коли притулок передали територіальній громаді області, ми зможемо зайнятися будівництвом. Найкраще було б, якби ми набули статусу обласного притулку, бо ж лише 20 відсотків дітей, що знаходяться у притулку, з міста, решта — з області.
