Олега ГЕРМАНА до призначення начальником управління капітального будівництва Рівного знали в основному будівельники та архітектори. Він працював у будівельних компаніях, останнє місце роботи — комунальне підприємство “Рівненський Архбуднагляд”. З міським головою Рівного знайомий ще з часів кар’єри в “Рівнеоблводоканалі”. Саме на його запрошення погодився очолити УКБ, хоча не приховує — довго вагався.
З Полоцьким
у приязних стосунках
— Пане Олеже, де ви працювали до призначення на посаду?
— Про мене чимало говорили, що в УКБ перейшов з “Рівнеоблводоканалу”, де очолював відділ капітального будівництва. Насправді на підприємство прийшов у 1980 році після чотирьох років роботи інженером-будівельником в Угорській Народній Республіці. Мене прийняли на посаду начальника відділу капітального будівництва, а за два роки обійняв посаду заступника директора з капітального будівництва. Будував водозабір у Гощанському районі для водопостачання Рівного, насосні станції тощо. Вважаю, що період роботи в “Рівнеоблводоканалі” — найприємніший в житті, бо отримував моральне задоволення від поліпшення комунальної інфраструктури міста.
— Знаю, що потім покинули “Рівнеоблводоканал”…
— Після припинення фінансування в 1994 році на підприємстві ліквідували підрозділ капітального будівництва. Я перевівся на посаду головного інженера в “Рівнепромбуд-13”, що входило до тресту “Рівнепромбуд”. Ми спорудили чимало житлових будинків, обласне управління фінансів на вулиці Міцкевича, поліклініку на Драгоманова, добудували ЗОШ №15. На собі відчув вплив кризи у 1996 році, коли зарплату нам видавали цукром і борошном. У 2000 році прийняв запрошення на посаду заступника директора ТОВ “Автограф”. Ми будували торговий комплекс “Покровський”, галерею “Люкс” (нині офіс Swedbank на вулиці 16 Липня), здійснив реконструкцію магазину “Рубін” тощо. Останнє місце роботи — головний інженер комунального підприємства “Рівненський Архбуднагляд”. Мені здавалося, що обсяг роботи був малим, тому запропонував оформити ліцензію на проектування та будівництво. З директором Миколою Дядюсем збільшили штат до 27 осіб, а замовлення сягли цифри понад мільйон гривень за рік.
— Довго вагалися, коли Володимир Хомко запропонував очолити управління?
— Наші стосунки зав’язалися ще за часів роботи в “Рівнеоблводоканалі”. Коли міський голова запропонував мені стати начальником УКБ, то довго роздумував. Все-таки мені 60 років, зате досвіду — хоч відбавляй.
— Що найперше вразило на новій посаді?
— У молодості вже працював у органах місцевого самоврядування. Зокрема, починав інженером управління капітального будівництва Рівненської облспоживспілки, інженером капітального будівництва Уфимського міськвиконкому Башкирської АРСР. Найбільший досвід здобув у “Рівнеоблводоканалі”, бо підприємство виступало замовником окремих комунальних об’єктів міста. Тоді займався цілим комплексом будівельних питань. Коли прийшов в УКБ, то склалося враження, що в місті працює одна проектна організація та єдиний підрядник. Мені стало незрозуміло, чому “Діпромісто”, яке раніше проектувало майже всі об’єкти в місті, відсторонене.
— Уже звикли до нового місця роботи?
— Чимало часу забрало знайомство з колективом. Хоча багатьох знав раніше, у тому числі й попередника Сергія Полоцького. Не скажу, що товаришували, але маємо приязні стосунки.
Шукає інвесторів на вільну землю
— Пане Олеже, в якому нині стані перебуває будівельна галузь міста?
— Торік спостерігали бум будівництва. Нині все зупинилося, споруджуються лише кілька об’єктів. В основному сьогодні стабільно працюють “РЕНОМЕ-ЄВРОБУД”, “Інтергал-буд” і кооператив “Міськжитлобуд-21”.
— Чому інші компанії заморозили проекти?
— Кредити розбестили фірми, які відмовилися від власної виробничої бази та будівельників. Вони просто брали позику під об’єкт, а робочу силу наймали. Прагнули заробити максимальний капітал, доклавши мінімум зусиль. Коли зникло кредитування, будівництво зупинилося.
Наприклад, нині загальмував розрекламований проект “Золота підкова”, який зводить ТОВ “Перша Українська індустріально-інвестиційна компанія”. Я здивувався, що президент компанії має 21 рік. У його роки працював інженером за 105 карбованців. Коли настали важкі часи, то застати його в Рівному — неможливо. Він не з’являється, адже утворилася заборгованість перед підрядниками. Таких компаній у місті чимало. В умовах кризи вони не хочуть знизити вартість на житло. Ну хоча б до нормативів Міністерства регіонального розвитку та будівництва, які для Рівненської області на перше січня становили чотири тисячі 304 гривні за квадратний метр. Натомість просять вісім тисяч. Тому житло майже ніхто не купує, а компанії не мають ресурсів, аби здати об’єкт в експлуатацію.
— На сайті Рівнеради помітив оголошення, що шукаєте інвесторів для забудови міста. Що їм пропонуєте?
— Прагнемо віддати їм вільні ділянки. З багатьма компаніями укладені інвестиційні угоди про будівництво об’єктів на землі, яка знаходиться в оренді в УКБ. Компанії три-чотири роки нікого не роблять і відмовляються платити за землю. Це призводить до того, що на УКБ накладаються штрафи та нараховується пеня за прострочення платежів. Нині ми підготували проект рішення Рівнеради про можливість укладання угод передачі земельних ділянок в суборенду. Це дозволить інвесторам розрахуватися за землю напряму та зніме фінансовий тягар з УКБ. Спочатку знайдемо нових інвесторів, а потім розірвемо угоди з компаніями, які нічого не роблять багато років. Загалом, під будівництво житлових будинків можемо виділити орієнтовно два десятки ділянок.
День починається
з плану
— Як рідні поставилися до переходу у владу?
— Негативно. Запитували: “Навіщо воно тобі? Ти вже багато побудував у місті та всім відомий!” Проте я — командний гравець. Раніше казали: “Батьківщина кличе!” Так сталося зі мною: аргументи — вища зарплата в “Архбуднагляді” та менше навантаження — просто відпали. Переді мною стоїть завдання, аби УКБ керувало всім будівництвом у Рівному. Так ми домовлялися з міським головою перед призначенням. Адже багато об’єктів у місті зводять компанії, про які ми нічого не знаємо та навіть не можемо скласти статистику. На мою думку, все має відбуватися так, щоб УКБ мало вплив на процес будівництва.
— Чим пожертвували для переходу у владу?
— Певною мірою — свободою. Додалося відповідальності, стало менше вільного часу.
— Ви на роботі вже о 7.30 ранку. Вважаєте себе жайворонком?
— Це звичка, яка виробилася роками. До приходу заступників маю передивитися пошту, скласти план роботи. Ви до мене також потрапили пізніше, ніж домовлялися, бо багато питань вирішував з юристом. Для нього роботи тут непочатий край, бо новому керівнику багато хто хоче висловити претензії за попередні роки, хоча раніше чомусь мовчали та ні на що не претендували.
![]()


