Голова бюджетної комісії Рівненської облради Олег Хомич змалечку був дуже хорошим та слухняним. Його мама Агрипина Онисимівна каже, що ніколи не мала з ним проблем.
— У мене троє дітей: двоє доньок та син. Олег був середнім. З дитинства був завжди відповідальним, усе намагався зробити якнайкраще, ніколи не запізнювався. Його захопленням було читання. Як пішов до школи, то завжди брав із собою книги, — розповідає мама. — Іноді навіть до пізньої ночі не міг відірватися від книжки. В усьому мене слухав. Ніколи не курив і зараз не курить, не п’є. Родичі часто дивувалися, що мій син такий. Дуже любив подорожувати, мав навіть спеціальне спорядження і часто їздив на різні екскурсії. Ця любов збереглася в нього й зараз, тепер подорожує разом із дружиною Тетяною.
За її словами, в Олега завжди було багато друзів — молодших та старших за нього. Гарно товаришував він із Віталієм Першогубою, чия родина мешкала у їхньому будинку. Зараз вони теж часто спілкуються.
Тепер, коли діти вже дорослі, вони підтримують маму, ніколи не відмовляють, коли їй щось потрібно.
— З чим би не звернулася до Олега — допомагає, якщо не може, приїздить його дружина Тетяна. Невістка у мене дуже хороша і стосунки в нас гарні. Маю чотирьох онуків: трьох дітей має старша дочка Світлана та в Олега — син, — продовжує Агрипина Онисимівна. — На день народження чи свята діти та внуки приходять до мене провідати, привітати. На Пасху завжди приносять крашанки та пасочки. А на провідну неділю щороку їздимо до мого рідного села Бережки, що в Дубровицькому районі.
За її словами, в Олега завжди було багато друзів — молодших та старших за нього. Гарно товаришував він із Віталієм Першогубою, чия родина мешкала у їхньому будинку. Зараз вони теж часто спілкуються.
Тепер, коли діти вже дорослі, вони підтримують маму, ніколи не відмовляють, коли їй щось потрібно.
— З чим би не звернулася до Олега — допомагає, якщо не може, приїздить його дружина Тетяна. Невістка у мене дуже хороша і стосунки в нас гарні. Маю чотирьох онуків: трьох дітей має старша дочка Світлана та в Олега — син, — продовжує Агрипина Онисимівна. — На день народження чи свята діти та внуки приходять до мене провідати, привітати. На Пасху завжди приносять крашанки та пасочки. А на провідну неділю щороку їздимо до мого рідного села Бережки, що в Дубровицькому районі.
