Про що розкажуть пестливі слова

Киця, сонце, зайчик і ще 7-8 слів — от і все, чим тішать жіночі вушка чоловіки. Впровадити щось оригінальніше, чи бодай вигадати, вони не хочуть. А навіщо? І так добре. Підтвердили це і американські науковці, які опитали 5 тисяч кавалерів різних національностей у віці від 18 до 47 років. Утім, не всім панянкам та пані до вподоби такі “пестливі” звертання. Звідки ж беруться оті “зайчики й киці” у нашому лексиконі та чому дехто їх не сприймає?

Як запевняють психологи, причина усіх наших позитивних та негативних вчинків таїться у дитинстві, а формуються вони завдяки двом важливим персонам — мамі і татові. Саме тому у жінках середньостатистичний чоловік шукає “маму”, а середньостатистична жінка — “тата”.
— Мама виконує роль турботливої, люблячої, такої, що знаходиться завжди поруч. Висловлює свою турботу і ласку по-різному. Іноді сухо і функціонально, іноді надто м’яко і податливо. Для цього вона використовує зменшувально-пестливі слова “зайчик”, “рибка”, “сонечко” і тому подібні, — пояснює психолог Алла ЯРЕМОВИЧ. — Втім, маленькі дітки перетворюються у дорослих діток і їм не подобається, коли до них звертаються, як до малюків. З віком вони хочуть самостійності і автономності від мами. Отже, дорослий чоловік, який чує на свою адресу “зайчик” чи щось подібне, може обурюватися з приводу того, що його не сприймають як дорослого, а отже самостійного, здатного приймати рішення. Жінка теж може обурюватися з цього приводу, вважаючи, що її чоловік не сприймає її, їх стосунки в цілому, досить серйозно.
Втім, запевняє пані Алла, в інтимній ситуації, коли вона наближена до сімейної, закритої від сторонніх очей, таке звертання сприймається інакше і не викликає неприязні.
Інша причина неприйняття таких зменшено-пестливих форм може полягати в тому, що мама в дитинстві не розбирала, де інтим, а де ні, й називала так дитину при однолітках, яких або так ніхто вдома не називав (і це викликало ревнощі й заздрість), або дитина була вже досить дорослою, і таке звернення було недоречним.
— У дитини виникало відчуття “маленького”, тобто беззахисного, на тлі вже підростаючих хлопчаків, які міряються силою. У дівчаток такий процес проходить менш хворобливо, але “мамина доця” або “татова”, теж іноді вимагає доречного застосування щодо віку і суспільства, — констатує психолог.
Окрім того, американські психологи радять проаналізувати, яким саме “прізвиськом” обдарував дівчину її кавалер. Мовляв, так можна визначити його ставлення до неї. Наприклад, якщо чоловік використовує назви дрібних тварин (зайчик, мишка, хом’ячок), він любить домінувати у стосунках. До жінок відноситься винятково як до об’єкта полювання, і коли здобич потрапляє в клітку, інтерес до неї різко втрачає. А от чоловіки, які користуються звертанням “киця” — дуже ніжні і романтичні. Спершу вони не надто себе розкривають, намагаються бути мужніми і вольовими. Але з часом ця маска спадає. Вважається, якщо чоловік називає свою кохану рибкою, він на підсвідомому рівні хоче, щоб вона була мовчазною, як рибка, особливо щодо його захоплення риболовлею. Уважніше слід бути й тим, кого звуть “золотцем”. Як відомо, золото — кольоровий метал. Можливо, він цінує тебе за твій твердий характер, а можливо, навпаки — натякає на те, що тобі бракує постійності і терплячості. При такому ніжному звертанні, як “сонечко” чоловік чекатиме від тебе тепла, турботи і кохання. Також він вимагатиме, щоб ти весь час виглядала на всі 100%, сяяла від щастя, була усміхненою і життєрадісною. Зве тебе “пампушечкою”? Можливо, ти погано годуєш свого коханого, і він весь час хоче їсти? Не забувай, що шлях до серця чоловіка лежить через його шлунок. Якщо називає тебе “матуся” (або “мамочка”) — будь обережна. Ти для нього перестала бути коханкою, другом і партнером, а перетворилася лише на надто турботливу опікунку.
Але не потрібно зовсім забувати про зменшено-пестливі форми слів. Говорити їх можна і навіть бажано, переконані лікарі душ. От тільки обирати слід саме такі слова, які будуть прийнятні і навіть приємні слуху. Та й говорити їх варто лише у такій ситуації й у таких обставинах, в яких вони звучатимуть доречно і не викликатимуть відрази.

Коментар:
Сергій ПОДОЛІН,
заступник голови
Рівненської
райдержадміністрації:

— Не маю нічого проти пестливих слів. Якщо комусь подобається, то чому ж ні? Хоча я особисто вживаю не якісь назви тварин
чи ще щось, а пестливі форми імен. Наприклад, дружина Інночка, а доньки Кариночка та Владочка. Не люблю, коли мене називають якось інакше, а не по імені.
Врешті, я нормальний
чоловік, і різні “котики” мені не пасують.

Вікторія ДЕМБІЦЬКА,
директор агенства моделей
“Панна”:

— Для мене пестливі слова — це частина життя та спілкування. Подобається, коли у спілкуванні з рідними та близькими вживають такі слова. Чоловік у повсякденному житті часто називає мене “сонечко”, я у відповідь — “зайчиком” або “котиком”. Це створює особливу атмосферу в сім’ї. Якихось оригінальних звертань ми не вигадували. Дочка Юля називає мене мамочка, мамуся. Особливих пестливих імен і моя мама мені теж не давала. Пам’ятаю лише, що мені дуже не подобалось, коли у школі мене називали лише за прізвищем.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху