Буленбейсери
Перше згадування про породу відноситься до 1860 року.
У 1892 році в Мюнхені заснований охоронний клуб БОКСЕРІВ. У 1895 році у цьому місті проводилася виставка сенбернар-клубу, на якій боксер був уперше показаний у пробному класі. На виставці брав участь собака за кличкою Флокі — перший боксер, внесений у племінну книгу.
У 1895 році був створений клуб аматорів боксерів з резиденцією в Мюнхені, зроблений перший опис ознак породи. Цей рік прийнято вважати офіційним роком народження породи.
У 1896 році на виставці було представлено вже 50 собак!
Німецький розплідник
Великий вплив на формування породи зробили насамперед німці, зокрема, пані Фрідерум Штокманн. У 19 років студентка Фрідерум виготовила скульптуру боксера, що експонувалася в 1910 році на художній виставці в Мюнхені. Скульптура привернула загальну увагу, вона стала прообразом сучасного боксера. Фрідерум Штокманн присвятила все життя тому, щоб зробити боксера саме таким, яким вона його собі уявила в ті давні часи. У 1911 році Фрідерум разом зі своїм чоловіком Філіпом Штокманном, художником, заснувала розплідник з розведення боксерів фон Дом (von Dom).
Із 1925 року боксер у Німеччині відноситься до порід, офіційно визнаних службовими, котрих у даний час нараховується всього сім.
Під час Першої світової війни багато службових собак, у тому числі й боксерів, мобілізували в німецьку армію, де їх використовували як санітарів, зв’язкових і охоронців.
До кінця 40-х років нашого століття боксери поширилися в усьому світі.
Назріла необхідність створення єдиної міжнародної організації, що дозволила б координувати розвиток породи. У травні 1950 року в Страсбурзі, з ініціативи Французького Боксер-клубу, була заснована організація, що одержала назву Atibox (Assotiatian Technique International du Boxer). Вона об’єднала національні боксер-клуби багатьох країн.
Поради щодо годування
• Не можна годувати залишками з обіднього столу! При тривалому такому годуванні собака може занедужати.
• В домашніх умовах готування, що в основному складається із зернових, іноді додавайте щіпку солі, але ніколи — прянощі.
• Давайте тільки свіжу їжу. При користуванні готовим кормом звертайте увагу на появу цвілі чи прогірклий запах жиру. Зіпсований корм може виявитися смертельним для собаки. Не створюйте величезних запасів, навіть якщо оптова закупівля і дешевша!
• Протухле варене м’ясо для собаки так само шкідливе, як і для нас! Тому ніколи не залишайте в мисці залишки їжі — вона дуже швидко псується!
• Дорослі собаки вже не в змозі засвоювати коров’яче молоко і часто страждають від цього проносом. Замість молока краще давати сир чи кефір. Сир для багатьох собак — ласощі, але це не продукт харчування. Добре використовується як заохочення.
• Вода повинна бути завжди свіжою та в достатній кількості. Але відразу після їжі та прогулянки не давайте собаці багато пити.
• Готову їжу завжди подавайте теплою. Корм глибокої заморозки слід розморожувати і зігрівати!
• Підлаштовуйте час годування під ваш розпорядок дня, оскільки собаку потрібно ще вигулювати. Важливо строго витримувати визначений час.
• Скільки з’їдає собака, ви повинні встановити самі. Собаководи кажуть: те, що собака не з’їдає протягом десяти хвилин, — уже зайве. Якщо миска порожніє швидше і собака оглядається навколо — їй не вистачило їжі.
Оптимальна вгодованість у боксера — коли прощупується хребет і тазостегнові кістки; ребра покриті тонким шаром мускулатури, але прощупуються сильним натисканням. Якщо кістки відчуваються відразу — він занадто худий. Ветлікарі вважають, що для собак краще бути худорлявими, аніж м’ясистими. Занадто багато жиру в будь-якому випадку нездорово.
• Кістки не є кормом для собак, у наші дні вже не потрібне таке джерело кальцію. Зварені чи смажені, вони розщеплюються і можуть пошкодити собаці стравохід і шлунок. Принаймні давайте цільну, краще товсту частину стегнової кістки.
• Для очищення і зміцнення зубів краще використовувати вироби з натуральної телячої шкіри, сушені бичачі хвости і таке інше.
• Зміну корму завжди робіть поступово. Спочатку підмішуйте маленьку порцію нового корму до старого, поступово змінюючи співвідношення. Різка зміна викликає ускладнення в травній системі.
Дресирування Основи основ
Привчення до клички
Коли ви приводите щеня додому, воно ще не знає свого імені. Ви підбираєте йому ім’я. Повторюйте його щоразу, коли гладите маля, щоб кличка асоціювалася з чимось приємним. Відійдіть від нього на кілька кроків, присядьте і вимовте його ім’я виразним, радісним голосом. Якщо він відгукується на поклик, обов’язково відразу похваліть його, погладьте, дайте що-небудь смачне. Якщо ж він не квапиться йти — не хвилюйтеся, простягніть уперед руку з ласощами, так щоб маля помітило. Коли підбіжить, повторіть його кличку і скажіть “добре, молодець!”. Повторюйте кличку, коли вихованець їсть. Поступово щеня буде швидше реагувати на своє ім’я, і воно стане для нього рідним. Важливо помітити, що щеняті важко ще зорієнтуватися в розмаїтості людського лексикону. Тому, не кваптеся давати маляті зменшувальні та пестливі прізвиська. Привчіть спершу до того імені. А вже пізніше можете називати Макса чи Каліфа Каліфушкою, крокодильчиком чи Максиком.
Команда “до мене”
Навчання дуже схоже на приучення до клички. Ця команда повинна бути пов’язана тільки з гарними емоціями. Не кличте щеня, якщо хочете його покарати. Досить один раз у житті зробити цю помилку, і собака запам’ятає її на все життя, що створить вам проблему надалі. Починайте навчання цій команді в помешканні, і не бійтеся, коли почнете виводити свого улюбленця, спустити його з повідця в безпечному місці. Підкличте його, похваліть. Потім відпустіть побігати, пограйте з ним самі. Довіряйте собаці, не бійтеся, що він відразу втече. Узагалі, маленькі щенята прагнуть бути ближче до своїх хазяїв і захисників.
Підкличте собаку на вулиці просто для того, щоб дати йому ласощі. Не беріть його на повідок після цієї команди, особливо на початку. Інакше команда “до мене” буде означати кінець волі. Якщо вам уже пора додому, підкличте собаку, похваліть. Злегка пограйтеся з ним і тільки після цього візьміть песика на повідок. Тоді зв’язок між командою і “полоном” буде розірваний.
Якщо ж щеня не звертає на вас уваги, відбіжіть від нього подалі, поплескайте в долоні, заволодійте його увагою іграшкою. Якщо ви на вулиці й із собою нічого немає — собака може з таким же задоволенням пострибати і погратися з паличкою, великим кленовим листочком, пластиковою пляшкою…
Якщо собака біжить від вас, ні в якому разі не біжіть за нею — все одно не наздоженете! Біжіть від собаки, і вона, підкоряючись інстинктам, побіжить за вами.
Привчення до місця
У кожного собаки повинне бути своє місце. Туди можна спокійно піти, щоб подрімати, погризти в безпеці кісточку чи сховатися від покарання. Навіть якщо вам хочеться дати прочухан тому хулігану, що дочитав за вас найцікавіший детектив, з’ївши ще не прочитані сторінки. Це дуже важливо для психічної рівноваги собаки — знати, де ти можеш побути у спокої і безпеці. Привчити щеня до його місця дуже легко. З найперших днів відносьте його (спершу на руках) після веселої гри на його місце. Відносьте туди його іграшки, давайте йому там погризти його улюблені кісточки, шматочки яблука тощо. Місце щеняти повинне бути не занадто великим і не занадто маленьким, комфортним. Що повино бути обов’язково — це змінні чохли.
Вчимося чистоті в помешканні
Собаки інстинктивно прагнуть зберегти в чистоті своє житло. З найперших днів свого існування вони намагаються відповзти подалі від місця свого сну, щоб справити свої справи. У будинку собака намагається стримувати свої позиви до виходу на вулицю. Але не варто чекати від маленького щеняти тієї ж охайності, на яку здатний дорослий собака — його організм ще не здатний справлятися з подібними навантаженнями. Привчайте маля до чистоти поступово. Якщо ви ще його не виводите на вулицю, можна спробувати привчити його робити свої справи на газетку в коридорі. Для цього відносьте туди щеня відразу після пробудження і після їжі. Ставте його на газетку, тільки без зайвого насильства, щоб не злякати щеня.
Як тільки ви почали виводити щеня на прогулянки, не лінуйтеся спершу виводити його якнайчастіше. Найкраще кожні 2-3 години (звичайно, коли він не спить), потім поступово збільшуйте інтервал, і до місяців 6-8 скоротіть його до двох-трьох прогулянок у день.
Нашийник і повідок
Необхідно, щоб ваш собака вмів ходити на повідку та нашийнику. Зазвичай, це не представляє ніякої складності. Головне — правильно підібрати амуніцію, щоб вона підходила вашому собаці й була міцною (собака середнього розміру, як боксер, може в ривку зрушити з місця до 800 кілограмів).
Намордник
Це необхідне зло. Як би ви не шкодували вашого пса, привчити його до намордника потрібно. Намордник потрібен для поїздок у транспорті. Повірте, краще собака буде заздалегідь знати, що на нього можуть надягти намордник, тоді він набагато легше перенесе дорогу.
Найкраще для початку вдягати його перед виходом на вулицю, тоді він буде асоціюватися у вашого собаки з приємним. Одягши намордник, погладьте собаку, не давайте їй дряпати морду лапами чи тертися об ваші ноги. Після цього дайте йому яку-небудь уже вивчену команду, приміром, “Сидіти”, чи “Лежати”. Похваліть собаку за правильне виконання. Дайте ласощі, не знімаючи намордника. Для боксера особливо складний вибір намордника через його короткий ніс. Тому купувати намордник краще тільки після приміряння, навіть точні обмірювання голови не завжди допомагають у цьому випадку. Взимку ні в якому разі не можна вдягати собаці металевий намордник: не забувайте, що ніс у здорового собаки найчастіше мокрий.
Коли ви будете знімати намордник, не забувайте, що звільнення від нього саме по собі нагорода, тому не варто давати ласощі. Інакше собака буде прагнути звільнитися від нього якомога раніше і цим ви зіпсуєте те, чого уже встигли домогтися.
Строгий нашийник
Це крайня міра. Водити постійно на строгому нашийнику негуманно і безглуздо. Собаки мають інший больовий поріг ніж у людей, і швидше звикають до болю. Тому якщо ви будете водити собаку на строгому нашийнику ввесь час, слухатися ваш вихованець від цього краще не буде.
