— Пане Григорію, чи такий страшний рак, як його малюють?
— Хочу відповісти приказкою: береженого Бог береже. Трошки пізніше я обµрунтую сказане, а поки що наведу деякі цифри, щоб у читачів склалося правильне уявлення про масштаби захворюваності. Варто сказати: злоякісні новоутворення разом із захворюваннями серцево-судинної системи визначають рівень здоров’я населення України, оскільки обумовлюють 15 відсотків всіх випадків смерті і 25 відсотків інвалідності.
За прогнозними даними, в Україні до 2010 року щорічно буде реєструватися до 200 тисяч нових випадків злоякісних новоутворень, а кількість онкохворих досягне 1 мільйона чоловік. Найбільш поширеною онкопатологією у чоловіків буде рак легенів, шлунка, шкіри, простати, у жінок — рак молочної залози, шкіри, шлунка…
Все це зайвий раз підтверджує, що боротьба зі злоякісними новоутвореннями повинна бути однією з найважливіших проблем охорони здоров’я, актуальність якої визначається постійним зростанням ураження населення раком, труднощами своєчасної діагностики, високою вартістю та складністю лікування, високим рівнем інвалідності та летальності хворих.
— Чи не могли б ви розшифрувати сказане стосовно до нашої області?
— Що стосується області, то на початок цього року на диспансерному обліку знаходилося 14272 онкохворих, що складає 1240,6 на 100 тисяч населення, тобто кожен сотий житель області.
Щорічне зростання онкозахворюваності при вкрай недостатній матеріально-технічній базі обумовило гостру потребу в будівництві нового диспансеру, перша черга якого була введена в дію майже два роки тому. Це дало можливість збільшити загальну потужність стаціонару до 200 ліжок, а пропускну потужність поліклініки — до 100 відвідувань за зміну, забезпечити сучаснішою діагностичною апаратурою, створити оптимальні умови для поліклінічного та стаціонарного лікування онкологічних хворих.
Щодо труднощів своєчасної діагностики, то вони викликані в основному двома факторами: низькою санітарною культурою населення та недостатньою онкологічною настороженістю лікарів. І ось тут ми підійшли до того, про що говорили вище: береженого Бог береже. Я більш ніж переконаний, що кожна людина просто зобов’язана в першу чергу сама турбуватися про своє здоров’я — заради власного блага, заради добробуту своїх дітей та спокою близьких. Ну скажіть, хіба не боляче дивитися лікареві на жінку, котра приїхала з району з хворобою цілком запущеною. “Чому ж, — запитую, — раніше не приїхали?” “Та я, — каже, — думала, що воно якось саме пройде”.
Отакої! Ніяких якось і ніяких саме! Ця недуга сама по собі не проходить. Ми ж для її раннього виявлення маємо всі необхідні діагностичні засоби. Головне — вчасно звернутися.
— Але ж багато хто сьогодні звертається до різного роду цілителів, які лікують сотню хвороб, в тому числі й рак…
— Знаєте, я до цілителів ставлюся неоднозначно, як, мабуть, більшість людей. Тут є багато нюансів. Хочу тільки нагадати слова всім відомого Кашпіровського: “Я рак не лікую”. Наша ж сьогодні біда в тому, що ми лікуємо рак той, який уже є, а не той, який мав би бути. Тому хочу підкреслити, що скільки б ми не вдосконалювали діагностику і методи лікування хворих, реальне зниження смертності від злоякісних пухлин залежить насамперед від їх первинної профілактики. Як би це банально не звучало, але хворобі легше запобігти, ніж лікувати. І дешевше…
— Невже настільки висока вартість лікування?
— Доволі висока. Скажу тільки, що ампула одного з найдешевших препаратів коштує 150 гривень, найдорожчих — близько трьох тисяч.
— Так, ціни не по кишені звичайній людині. Сказане вами наводить на думку, що держава повинна б узяти на себе хоча б часткове фінансування…
— Ви маєте рацію. Справді, ще у 2000 році Міністерство охорони здоров’я оголосило, що з 2001 року візьме на себе забезпечення протипухлинними препаратами обласних онкодиспансерів. Тут слід зауважити, що ні обласні управління охорони здоров’я, ні тим більше онкодиспансери не могли купувати необхідні ліки, оскільки цю функцію взяло на себе Міністерство охорони здоров’я. Але ні грошей, ні препаратів ми не одержали. Минулий рік теж розпочався презентацією програми “Онкологія 2002-2006”. Згідно з цією програмою, передбачалося закупити протипухлинних препаратів на 84 мільйони гривень. Однак МОЗ збило цю цифру до 26 мільйонів. У нашу область за рахунок централізованих закупок планувалося направити препаратів на 1 млн. 530 тис., а надійшло на 13,7 тисячі гривень. Навряд чи потрібні коментарі.
— І все ж, лікарю, чи є привід для надії?
— Він є завжди. Щоб не бути голослівним, наведу лише дві цифри. Із загальної кількості наших пацієнтів, які перенесли хірургічне втручання, 50,3 відсотка живуть п’ять і більше років, а 21,7 відсотка переступили десятирічний бар’єр. Вважаю, це непоганий показник. З іншого боку — не слід забувати, що за сухими цифрами стоять реальні люди, яким ми подарували радість буття.
— Спасибі вам за це. Сподіваємось, що наші наступні тематичні бесіди теж не залишаться без уваги читачів.
— Завжди готовий до співпраці.
