Споконвіку Полісся співало —
Наче в тім заговір від хвороб! —
Хоча жили від праценьки рвало
І достатку того не було.
Та з часів комунізму й куфайки,
Коли дядька в ярмо запрягли,
Спів отой на горілку і лайку
Помаленьку перевели.
Постаріло село. Посивіло,
Непривітне (хоч в серці— ясень!),
Помілішало і потемніло,
Збайдужіло без рідних пісень.
А було ж — Україна співала,
Дивним співом весь світ чарувала…
