Рівненщина знову отримала важкі звістки з фронту. Стало відомо про загибель шістьох українських воїнів – Олександра Заяця, Ігоря Притули, Олександра Щербака, Анатолія Годуна, Миколи Макарова та Василя Бесарабчика.
Це люди з різними долями, професіями та життєвими історіями. Хтось пішов захищати Україну ще у перші роки війни, хтось повернувся до війська після початку повномасштабного вторгнення, а дехто тривалий час вважався зниклим безвісти. Усіх їх об’єднало одне – захист України.
Олександр Заяць – Костопіль
Олександр Заяць народився, жив і працював у Костополі. Навчався у школі №5, згодом закінчив Соснівський професійний ліцей, де здобув фах маляра-штукатура. Працював робітником на різних костопільських підприємствах, а перед мобілізацією — вантажником на «Свиспан Лімітед».
Олександра мобілізували у грудні 2024 року. Після навчання за скороченою програмою його зарахували кулеметником стрілецького відділення. Невдовзі підрозділ вирушив на Донеччину.
3 січня 2025 року Олександр повідомив рідним, що разом із побратимами здає телефони та заходить на бойову позицію. Відтоді зв’язку з ним не було. 21 січня родина отримала повідомлення, що 9 січня 2025 року солдат Олександр Заяць зник безвісти поблизу села Новосілка Волноваського району Донецької області.
Мама, сестра та племінниця продовжували чекати на нього та розшукували всіма можливими способами. У липні 2026 року стався збіг ДНК-профілю, а у вересні повторний аналіз остаточно підтвердив загибель воїна.
- Прощання з Олександром Зайцем відбудеться 22 вересня. О 11:50 жалобний кортеж заїде в Костопіль і прямуватиме вулицею Рівненською до будинку Захисника на провулку Рівненському, 15.
- О 12:30 відбудеться літія в рідній домівці, о 13:00 — чин похорону у соборі Петра і Павла.
Після цього процесія вирушить на майдан Тараса Шевченка, де відбудеться загальноміське прощання. Поховають Олександра Зайця на «Новому» кладовищі Костополя.
Ігор Притула – Білів та Голишів
Ігор Притула народився та зростав у селі Білів, а все свідоме життя прожив у Голишеві. Закінчив Білівську школу, більшу частину життя працював водієм-далекобійником. Із 2015 року Ігор брав участь в АТО на сході України. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону та добровільно долучився до лав Національної гвардії України.
30 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Єлизаветівка Донецької області воїн загинув. Тривалий час він вважався зниклим безвісти. У Героя залишилися дружина, двоє дітей, онуки, брат та сестра.
Громада закликає жителів долучитися до зустрічі полеглого воїна та створити «живий коридор» шани.
- О 09:20 відбудеться збір на площі Володимира Плютинського, а о 10:00 кортеж із тілом Героя вирушить до Голишева.
У селі кортеж прямуватиме вулицями Зеленою та Молодіжною до рідної домівки Захисника. Після прощання процесія вирушить до Свято-Воскресенського храму, де відбудеться чин поховання. Поховають Ігоря Притулу на місцевому кладовищі Голишева.
Олександр Щербак – Зорянська громада
Олександр Щербак народився 27 травня 1983 року. З дитинства проживав у громаді, у 1989 році пішов до першого класу Зорянської школи. Здобув фах інженера-механіка в Національному університеті водного господарства та природокористування.
До лав Збройних сил України Олександр долучився у вересні 2024 року. Із 8 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти. Згодом стало відомо, що воїн загинув під час виконання бойового завдання у районі Курахового Покровського району Донецької області.
У Захисника залишилися мама, сестра та племінники. Про час зустрічі траурного кортежу, чин панахиди та поховання громада повідомить додатково.
Анатолій Годун – Застав’я
Анатолій Годун народився та зростав у селі Застав’я. Закінчив Клеванську загальноосвітню школу №1, а професію електромонтера здобув у Клеванському ПТУ. Усе життя прожив у рідному селі. Тривалий час працював електриком та охоронцем у військовій частині в Оржеві. У 2023 році Анатолія мобілізували до лав Збройних сил України. Він захищав Україну від російських окупантів та до останнього залишався вірним військовій присязі.
У Героя залишилися батьки. Про час зустрічі воїна, чин панахиди та поховання громада повідомить додатково.
Микола Макаров – Рівне
Микола Макаров народився 16 серпня 1973 року в Рівному. Навчався у місцевій школі №5, а згодом — у Квасилівському професійно-технічному училищі. Після строкової служби працював автомеханіком. У листопаді 2024 року Миколу мобілізували до лав Збройних сил України.
Він проходив службу в 11-му прикордонному загоні. Донька Захисника згадує його як відповідального військовослужбовця, який цінував побратимів і командування, а також як людину, яка вміла практично все робити власноруч.
«Він був готовий до того, що піде захищати країну», – розповіла донька.
52-річний старший солдат Микола Макаров загинув 27 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. У Захисника залишилися мама, дружина та донька.
Василь Бесарабчик – Рівне
Василь Бесарабчик народився 28 листопада 1972 року в селі Вовковиї Дубенського району в родині військовослужбовця. Через службу батька родина часто змінювала місце проживання – від Угорщини до Чукотки. Василь закінчив Харківський військовий університет, після чого повернувся на Рівненщину та присвятив доросле життя військовій службі.
У 2014 році брав участь в антитерористичній операції. Восени 2025-го знову став на захист України. За словами дружини, Василь поважав військову професію, цінував побратимів і вважав, що досвідчені військові мають захищати країну, щоб уберегти молодших.
Поза службою він любив власноруч виготовляти меблі – не лише для себе, а й для друзів та сусідів.
53-річний підполковник Василь Бесарабчик помер 14 вересня 2026 року на бойовій позиції у Дніпропетровській області. У Захисника залишилися дружина, дві доньки, пасинок та сестра.
У Рівному попрощаються одразу з двома Захисниками
Прощання з Миколою Макаровим та Василем Бесарабчиком відбудеться у вівторок, 22 вересня, о 10:00 на майдані Незалежності в Рівному. Заупокійну службу проведуть у Свято-Покровському соборі. Миколу Макарова поховають на Алеї Героїв кладовища «Тинне», Василя Бесарабчика – на Алеї Героїв кладовища «Нове» в Рівному.
Шість родин на Рівненщині втратили найдорожчих людей. Їхні історії різні, але кожен із цих чоловіків свідомо став на захист України та заплатив за її свободу найвищу ціну.
Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України.
