Звісно, у такій ситуації виграє найсильніший. Ось тому завдання кожного з ринків — створити сприятливий клімат як для підприємців-орендарів торгових місць, так і для пересічних громадян — потенційних споживачів.
Першість у Рівному тримають одразу кілька великих ринків. Серед них — Центральний продовольчий ринок, ринок “Моріон”, МПП “Торговий центр” (так званий ринок Дикого) та ринок “Андріївський”. Їх у свою чергу можна поділити на дві категорії: гуртові та роздрібні. До гуртових належить “Моріон” та “Торговий центр”, а от “Андріївський” та “Центральний продовольчий” — до роздрібних. Власне саме між ними й відбувається найбільша конкуренція.
Свого часу Центральний продовольчий ринок і “Моріон” були найзручнішими і найприбутковішими для підприємців. По-перше, вони розташовані у центрі міста. По-друге, років сім-вісім у них не було основних конкурентів — “Торгового центру” та “Андріївського”. Зрештою, супермаркети і продуктові магазинчики на перших поверхах житлових будинків так масово не відкривалися. З роками ситуація змінилась — конкурентів з’явилося, мов грибів після дощу, а споживачі стали менше звертати увагу на різницю між ринковою і магазинною ціною на товар. Тож на ринок поспішає сьогодні не кожен. Це у свою чергу впливає на прибутки підприємців, яких у нашому місті нараховується 26 тисяч. У цілому місцеві підприємці, сплачуюючи податки, наповнюють третину бюджету Рівного.
Чимало з них розпочинало, як мовиться, з нуля. Дві основні причини, які заважали розвитку: відсутність початкового капіталу і досвіду роботи. Скажімо, якщо сьогодні придбати кіоск на одній з вулиць міста (а їх продається чимало) — навряд чи комусь це дозволить розкрутитися. Кіоски були популярними у середині дев’яностих. Сьогодення вимагає іншого — затишних магазинчиків із помірними цінами або супермаркетів. Більшість покупців іде саме сюди. Кіоск із цими закладами торгівлі конкурувати не зможе. Хіба що тоді, коли поблизу немає жодного соліднішого конкурента. Але через рік-другий таке “грибне” місце не залишиться без уваги потужніших бізнесменів. Вони обов’язково викуплять тут квартиру на першому поверсі і відкриють магазин.
Здавалося б, із року в рік кількість ринків мала б зменшуватись. Однак, пристосовуючись до конкуренції, їх кількість навпаки зростає. Взяти хоча б “Торговий центр”, який створили два роки тому. Велика територія, зручний під’їзд для авто, низька орендна плата за землю (ринок розташований поблизу центру міста), невисокі гуртові ціни на товари створили доволі вигідні умови як підприємцям, так і клієнтам. Ось тому більшість підприємців перейшли з гуртового ринку “Моріон” на “Торговий центр”. Внаслідок чого торгівля на “Моріоні” різко погіршилась. Через рік ситуація знову змінилася. Якщо “Торговий центр” став обслуговувати клієнтів з області, то власники міських магазинів, барів, кафе їдуть на “Моріон”. Щоправда, прибуток від них невеликий. Тож долю цього ринку передбачити важко. У той же час ринок “Торговий центр” швидко розвивається. Він виграє ще й тому, що є основним центром гуртового продажу цитрусових, овочів та фруктів. Як зазначила директор ринку Тетяна Дика, вже цього року тут планують завершити спорудження великого майданчика для торгівлі цитрусовими. Усі ці та деякі інші позитиви призвели до того, що так званий “ринок Дикого” стали відвідувати гуртові покупці із сусідніх областей. До того ж сюди часто заїжджають білоруси. У майбутньому він цілком може обслуговувати клієнтів із Західної України, а то й вийти на всеукраїнський рівень.
Не пощастило з клієнтами й “Андріївському” ринку, який, за прогнозами, мав би забезпечувати цілий мікрорайон міста. Будівництво за європейськими стандартами вимагало чималих коштів. Напевно, це і вплинуло на орендну плату для підприємців. Вони у свою чергу підняли ціни на товари. У результаті більшість мешканців мікрорайону автовокзалу так і залишилися традиційними відвідувачами Центрального продовольчого ринку, “Торгового центру” та “Моріону”. Наступним негативним штрихом у діяльність “Андріївського” стало відкриття в цьому мікрорайоні цілодобового супермаркету “Сільпо”. Ціни тут нижчі, ніж у конкурентів…
На окрему увагу заслуговує Центральний продовольчий ринок Рівного, який споконвіків вважався фаворитом у торгівлі продтоварами. Однак слабка торгівля призвела до того, що за межами ринку утворюються постійні скупчення торговців, які не бажають платити ринковий збір. Сюди з’їжджаються мешканці сіл, які продають власноруч вирощену продукцію. Тож ближче до вечора вулиця Пересопницька перетворюється на стихійний ринок. У той же час прилавки на продовольчому залишаються порожніми.
У цілому в Рівненській області зареєстровано 77 ринків, у тому числі: 30 — ринків приватної форми власності, 25 — колективних підприємств, 5 — споживчої кооперації, 17 — комунальної власності. Лише ті, які знаходяться на території Рівного, за півроку перераховують до міського бюджету понад 2 мільйони гривень. З кожним роком ця цифра зростає. Такі дані надають спеціалісти управління торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення Рівненського міськвиконкому. Підприємцям це невигідно. Адже чим більше торгових площ — тим більша конкуренція, тим менші прибутки…
