Секрети модельного бізнесу

Вікторія Дембіцька — стрімка, рішуча та дуже позитивна. Постійно усміхнена, приязна, вона живе у режимі “турбо”: покази, кастинги, фотосесії для рівненських “модельок”, уроки дефіле для початківців — у серйозного керівника справ чимало. Та коли бачиш Вікторію, щоразу ловиш себе на думці: вона склала б гідну конкуренцію визнаним модельним красуням.

— Чи можна стверджувати, що модельна агенція — це повноцінний бізнес?
— Цілком. Щоправда, у Рівному цей бізнес ще не на тому рівні, як хотілося б. Хоча ми докладаємо усіх зусиль, щоб навіть у цих умовах досягати значних результатів. І можу сказати, нам це вдається: наші дівчатка працюють як на українських подіумах, так і за кордоном. Деякі беруть участь у проектах шоу-бізнесу: це гурти “СМС”, “Не замужем”, “Гавана”. Тобто рівень є, про нас знають. А от щодо бізнесової, себто фінансової сторони, на жаль, поки не можу сказати, що агенція приносить ту винагороду, яку хотілося б.
— Зазвичай більшість директорів та власників модельних агенцій — це самі моделі, або нинішні, або колишні. Ви можете похвалитися такими сходинками у своїй кар’єрі?
— Так, я працювала моделлю. На момент, коли починала, модельний бізнес в Україні ще не мав такого розвитку. Хоча я брала участь у різних конкурсах (зокрема, “Княгиня краси”) та працювала на показах наших українських модельєрів. Працюючи в модельній агенції, одночасно навчалася в університеті. Після випуску мені запропонували роботу в агенції головним бухгалтером, пізніше — комерційним директором, нині я — керівник агенції. Оригінальна ідея створення “Панни” полягала в тому, щоб відкрити ательє пошиття одягу, а при ньому сформувати агенцію для демонстрації моделей. Із певних причин ательє відкрити не вдалося, зате агенцію таки зробили.
— Як ви знаходите молодих і гарних?
— Ми організували курси підготовки моделей. Дівчата приходять, займаються, потім ми проводимо випуск та за взаємною згодою укладаємо контракт. На курси беремо всіх бажаючих, але певна частина учениць займаються для власного вдосконалення. Продовжити роботу у модельному бізнесі хочуть і можуть не всі. Для тих же, хто має перспективу, а головне — бажання працювати, робимо портфоліо (підбірку фотографій), відправляємо їх на кастинги.
— Наскільки легко працювати з дівчатами? З дисципліною не виникає проблем?
— Виникають, звичайно, але ми намагаємося їх виховувати.
— Зоряна хвороба?
— Ні, не думаю. Мабуть, бракує самоорганізації. Просто дівчата ще дуже юні й не розуміють, що для того, аби зробити кар’єру, треба бути відповідальним. Вони уявляють, що за них усе зробить агенція, з них же вимагається просто бути гарними. Насправді лише на вроді далеко не поїдеш.
— Що ж іще потрібно?
— Насамперед — бажання працювати над собою. Усім спочатку здається, що робота моделі дуже легка. Коли ж доходить до справи, починаєш розуміти, що не все так просто. Так, зовнішність дуже важлива, але навіть якщо ти від природи дуже гарна, все одно треба над собою працювати: спортзали, час від часу дієти, постійно — раціональне харчування, здоровий сон. Не можна забувати і про особистісний розвиток: іноземні мови, освіта тощо.
— Можна визначити якісь риси, що мають найкращий попит і найкраще “продаються”?
— Ринок вимагає різного. Дуже часто робиш ставку на дівчинку, а в іншій сумніваєшся, думаєш, що вона недостатньо “модельна”, і щоразу на тебе чекає здивування, бо обирають дуже різних, у кожного свої потреби і свій смак. Основна умова для роботи моделлю — зріст та певні параметри. А ще — здорове волосся. Ми знаємо “стандарт” — 90-60-90, але на практиці можливі відхилення на 3-4 сантиметри, залежно від зросту. Важливі не абсолютні розміри, а пропорційність.
— Чи змінилися останніми роками канони краси?
— Канони краси — ні. Але змінилося сприйняття деяких аспектів, наприклад моди. Якщо раніше моди дотримувались сліпо — незалежно від того, підходить тобі ця річ або ні, то нині дівчата зважають на свій смак та особливості фігури. Змінилося і ставлення до волосся: жінки перестали масово фарбуватися, а стали зберігати природний колір. Не розумію прагнення вифарбуватись у якийсь неприродно яскравий колір, а модельний бізнес цього взагалі не любить.
— Кажуть, краса вимагає жертв…
— Так, вимагає.
— І на які жертви ви готові піти заради краси?
— Ну не знаю, чи на жертви. Але якщо у мене буде змога у 45 чи 50 років зробити якусь пластичну операцію, я її зроблю.
— Робота з модельними красунями тонізує?
— Однозначно. Біля них я просто зобов’язана тримати себе у формі. Вони задають тон, і ти мусиш йому відповідати. А крім того, для них я теж приклад, вони задають питання, вчаться, тож я не можу не виправдати їхніх надій.
— Деякі ваші вихованки працювали за контрактами за кордоном, вам теж довелося поїздити по світу?
— Зараз я більше піклуюся про дівчат. Та й якщо запрошують за кордон, то запрошують модель, а не керівника. Наші функції — запропонувати модель, підписати контракт. Перш ніж відправити дівчину за кордон, ми дізнаємося, хто вже співпрацював з тією чи іншою фірмою, чи виникали якісь ускладнення, зв’язуємося з моделями, що вже їздили туди. Словом, робимо усе, щоб наша дівчинка була убезпечена і застрахована від будь-яких можливих і неможливих неприємностей. Дівчата з “Панни” працювали у Франції, Італії, Туреччині, Росії, Німеччині.
— Останнім часом виникла неприємна плутанина з агенціями “Панна”, яких виявилося дві. Як це сталося?
— Я б не хотіла про це говорити, бо ситуація справді неприємна. Раніше із керівником другої “Панни” ми працювали разом, однак на певному етапі хворобливі амбіції переважили здоровий глузд. Партнерські стосунки були втрачені. Звичайно, шкода, але це був свідомий вибір. Я не ставлю жодних умов дівчатам стосовно того, з ким працювати, думаю, що вони достатньо розумні, щоб робити власні висновки і самим вирішувати. Шкода, що виникає плутанина з назвами. Я навіть у якийсь момент думала перейменувати агенцію, але потім вирішила: скільки ж праці ми вклали в це ім’я, не хочеться так просто його віддавати.
— “Панна” — це ваша основна робота?
— Ні, агенція — це швидше та робота, яка приносить задоволення. Маю економічну освіту, працюю за фахом та постійно намагаюсь професійно вдосконалюватись та зростати.
— За роботою, а точніше, двома, залишається час на хобі?
— Ні, не залишається. Навіть якщо маю вільні хвилини, намагаюсь провести їх з донькою, бо ж і так не приділяю їй достатньо часу та уваги. Часом зустрічаюся з подругами. Вони теж працюють, тому із часом сутужно, але ми намагаємося викроїти кілька годин.
— А доня не збирається долучитися до модельного бізнесу?
— Вона вже долучилася. Юля знімалася для реклами супермаркету “Край” та для магазину “Одягайко”.
— Вікторіє, що допомагає вам відчувати себе щасливою?
— Моя донька, друзі та улюблена робота. Я самореалізуюсь. І з того щаслива.

Loading

Не пропускайте важливі новини Рівненщини Читайте ОГО у Google News
Підписатися
Поділитися:

Головні новини

Прокрутка до верху