Екіпірування
Призначення парашутів (основного та запасного) зрозуміле навіть школярам. Але до обов’язкового екіпірування парашутиста входять ще прилади, шолом і окуляри.
Прилади трахуючі, призначені для автоматичного відкриття парашута або попередження про певну висоту або час. Шолом захищає голову від ударів. Може бути м’який, виготовлений із шкіри, або жорсткий. Останній обов’язково вдягають при групових стрибках. Окуляри захищають очі від стрімкого руху повітря, оскільки швидкість вільного падіння — 50—70 м у секунду.
Класичний стрибок
Його здійснюють на круглому десантному парашуті з висоти 800—1000м. Цей парашут простий у керуванні та досить безпечний. Але щоб бути допущеним до нього, необхідно пройти курс підготовки та медкомісію. Медкомісія не така вже й сувора, але важливо враховувати, що існують певні протипоказання, приміром вагітність, хвороби серця, велика чи надто мала вага. Бо парашути розраховані на “середню людину”, і відхилення в той чи інший бік призведуть до певних наслідків. Вертикальна швидкість круглого парашута — 5 м/сек. Приземлення з такою швидкістю дорівнює cтрибку з висоти 1,5 м. Щоб парашутист-новачок не вивихнув собі ноги, мистецтву приземлення вчать особливо ретельно.
Інші види стрибків
“Тандем” — вид стрибка, що здійснюється разом з інструктором, так зване “кенгуру”. За допомогою спеціальної підвісної системи вас прикріплять до інструктора, який і виконає все, що необхідно, у повітрі та при приземленні. Завданням пасажира буде тільки збирання вражень. Все інше візьме на себе професіонал. Такі стрибки — популярна розвага у туристичних місцях на півдні України, а в Рівному, на жаль, поки що не практикуються. Найбільш захоплюючим стрибком вважається стрибок на парашуті типу “крило” із затримкою розкриття від 30 до 60 секунд. Це — спортивний парашут. Він має ще горизонтальну швидкість, і керування ним потребує певної практики та майстерності.
Приземлення
Той, хто стрибає вперше, часто забуває різко потягнути за червоний (він буває й інших кольорів) шнурок, щоб відключити запасний парашут. У двох відкритих парашутах немає нічого страшного. Правда, така конструкція втрачає можливість маневрування, але ця операція так близько до землі все одно заборонена. Визначити, чи довго ще літати, доводиться “на око”. Коли трав’яне покриття втрачає свою однорідність, це означає, що скоро зіткнення. Головне при цьому — тримати ноги разом, трохи зігнутими, щоб спружинити. Одразу підхопитись і збирати парашут, щоб ті, хто за вами спостерігає, бачили, що допомога вам не потрібна.
Наскільки це безпечно?
Парашутизм — не шахи. Інстинкт самозбереження, звичайно, примушує підходити до цього виду спорту дуже розважливо. А щоб звести ризик до мінімуму, фахівці передбачили цілу низку заходів. Кожен етап укладання парашута перевіряють інструктори, а перед польотом ще раз контролюється готовність основного та запасного парашутів. Крім того, основний парашут відкриється автоматично через три секунди після стрибка, навіть якщо початківець забув потягнути за кільце. А запасний відкриється у будь-якому випадку на висоті 500 м, завдяки датчику, що прикріплений до нього. Цей парашут виступає гарантом вашої безпеки. Деякі новачки забувають після того, як відкрився головний парашут, відключити систему в запасному і приземляються з двома розкритими куполами.
Ціна
Існує думка, що стрибнути з парашутом начебто задоволення не з дешевих. Нібито деякі підприємливі “ентузіасти” встановлюють на цю екстремальну розвагу ціну, що коливається в межах двох сотень доларів. Насправді в авіаційно-спортивних клубах України один стрибок коштує близько сорока гривень плюс можливі пожертви на розвиток парашутного спорту.
![]()


