7 травня Православна церква України за новим календарем вшановує Любецьку ікону Богородиці. Це один із найдавніших образів, пов’язаних із Чернігівською землею, який упродовж століть вважався чудотворним. Перехід ПЦУ на новоюліанський календар у 2023 році змінив дати більшості нерухомих свят, однак частина громад продовжує користуватися юліанським стилем, тому віряни й досі орієнтуються на різні календарні традиції.
Походження та історичний шлях ікони
Любецький образ має давню історію, оповиту переказами. За найвідомішою розповіддю, ікона з’явилася в XI столітті у Любечі. Місцевий мешканець, який пережив сімейну трагедію, вирушив до Дніпра й заснув у човні. Прокинувшись біля рідного берега, він побачив поруч із собою ікону Богородиці. Після повернення додому чоловік виявив, що його родина жива, що згодом сприяло появі легенд про чудотворний характер образу.
У середині XVII століття ікону перевезли до Києва. Це рішення було пов’язане з небезпекою набігів на Чернігівські землі, тож святиню тимчасово розмістили в Софійському соборі. Після революційних подій ікона зникла, і її подальша доля невідома. Незважаючи на втрату оригіналу, у різних храмах зберігаються списки, створені за відомими зображеннями.
Традиції та значення дня
Вшанування Любецької ікони зберігає для вірян духовне та історичне значення. У цьому дні поєднуються кілька важливих аспектів:
- пам’ять про давні традиції Чернігівщини;
- наголос на цінності родини, адже історія ікони пов’язана з надією та відновленням;
- підтримка локальної духовної спадщини, яку громади передають упродовж століть.
Списки ікони сьогодні можна побачити у Софійському соборі та в Спасо-Преображенському храмі в Любечі. Вони використовуються під час богослужінь і є об’єктами паломництва. Такі практичні форми вшанування допомагають зберігати традицію навіть попри втрату оригінального образу.
Про це повідомляє УНІАН. Фото ua.depositphotos.com
