Михайлу Васильовичу випало пройти дві війни в різні епохи. Перша — у далекому Афганістані за часів Радянського Союзу, друга — вже сьогодні, коли він зі зброєю в руках захищає незалежність України. Його життєвий досвід, витримка та вірність обов’язку стали прикладом для молодших побратимів.
Перша війна — у чужій країні
Михайло Васильович отримав статус учасника бойових дій ще у радянські часи. У 1987–1989 роках він проходив строкову службу в Афганістані. Після навчання в узбецькому Шерабаді юнака з Дубенщини направили до Баграма — найбільшої авіабази ВПС СРСР. Там він служив гранатометником, снайпером, а згодом механіком-водієм. Виїзди в гори, постійна небезпека і страх стали частиною щоденної служби.
Повернення додому і мирне життя
У лютому 1989 року Михайло разом зі своєю частиною залишив Афганістан, перетнувши міст через Саланг. Після повернення додому він знову взявся за мирну працю: працював трактористом, створив родину, виховував дітей, радів появі онуків. Здавалося, війна залишилася назавжди у минулому.
Друга війна — за свою землю
На початку березня 2022 року Михайла Васильовича мобілізували до лав Збройних сил України. Він став військовослужбовцем 23 інженерно-позиційного полку. Завдяки 35-річному досвіду роботи з технікою швидко долучився до виконання завдань без тривалого навчання.
Робота інженера на передовій
Першу ротацію воїн пройшов на Запорізькому напрямку. Як екскаваторник він будував фортифікаційні споруди, укріплював оборонні позиції та передавав свій досвід молодшим побратимам. Робота була важкою й відповідальною, часто без перепочинку.
Поранення на Донеччині
Під час служби на Донеччині, внаслідок ворожого авіаудару керованими авіабомбами, Михайло Васильович зазнав складного перелому ноги. Лікування проходив у Дніпрі та Луцьку, нині перебуває на етапі реабілітації.
«Це справжній обов’язок»
Свою нинішню службу воїн порівнює з афганською війною і підкреслює: тоді це був нав’язаний «інтернаціональний обов’язок», а сьогодні — свідомий захист Батьківщини. Найбільше він сумує за побратимами та бажає їм живими й здоровими повернутися додому.
