Не тварина. Не людина
Не ікона. Не портрет.
Страх, замішаний на ліні,
Ось і весь менталітет.
Вдумайтесь самі: ми або когось, або чогось постійно боїмось, або лінуємось просто щось зрушити з місця. Вже й Європа на нас дивиться “очима Польщі”. Якщо згадати історично польський погляд, то більше ніж на “псякрев” чи “бидло” ми не тягнемо. Працює страх бути собою. Говорити самим за себе, не те що брати відповідальність за власні вчинки.
Окрім страху, нашими вчинками керує лінь. Це традиційно “якось буде”, “якби знаттє”, “маємо що маємо”, “не вийшло так не вийшло” і навіть всі пісні на “ой”. Ми так звикли, тому слабаки і невдахи у нас викликають почуття милосердя, і навіть буває, всенародної поваги. Така собі божевільня, де кожен на своїй власній кухні Наполеон. Ще за дулібів і древлян нашій свідомості необхідний ідол. Приклади на кожному кроці, але чого лише вартий словесний кульбіт Григорія Суркіса на представлення нового тренера національної збірної: має “слов’янські корені”, закордонний досвід роботи та ще й вільно володіє російською (пр. автора. Помітьте, це дуже важливо для спілкування в середовищі національної збірної).
Чого Буряка зняли — ясно. Хто програв, той винуватий. А от чого Блохіну карт-бланш довіри на три роки одразу? Ну не бійтесь і скажіть собі на кухоньці: “О ва! Та це ж політичне кадрове призначення”, недаремно ж Олег від комуністів в іншу фракцію перейшов і збіглось це призначення з поданням законопроекту про Політичну реформу, яке озвучив координатор більшості Гавриш, за яким термін повноваження депутатів продовжується і вони самі з самих себе оберуть нам Президента. Ну не бійтесь, подолайте лінь, щоб помізкувати, що буде далі… Квінтесенцією зазначеного менталітету є твердий сплав страху і ліні, визначений народною фразою: “Моя хата скраю…”, але не слід забувати, коли пани чубляться — у холопів губи тріщать.
