Свято-Покровський кафедральний собор у Рівному — одна з найвеличніших святинь не лише Волині, а й усієї України. Його історія — це історія духовного відродження держави у часи незалежності, зведення з нуля храму, який став архітектурною окрасою міста та потужним центром православного життя.
Початок великої справи
Наріжний камінь майбутнього собору було закладено у 1990 році Предстоятелем УАПЦ — Святійшим Патріархом Київським і всієї України Мстиславом. Ця подія стала символічним знаком нової доби — часу, коли після десятиліть атеїстичної політики віра почала вільно відроджуватися на українській землі.
Будівництво храму тривало у складні роки — без усталених механізмів фінансування, без державної підтримки, завдяки самовідданій праці громади, меценатів та натхненників. Саме тоді сформувалася команда людей, які повірили у можливість створити в самому серці Рівного унікальну святиню.
Справжнім натхненником Свято-Покровського собору став Данило Корилкевич — будівничий, фундатор і багаторічний староста святині. Його внесок — це десятки років служіння, організаційної роботи, підтримки громади та приклад справжньої любові до Церкви.
Архітектура, що вражає
Свято-Покровський собор належить до найбільших і найвищих храмів України. Його довжина становить 51 метр, ширина — 42 метри, а висота сягає 55 метрів. Архітектурна композиція вражає своєю гармонійністю: великий центральний купол символізує Ісуса Христа, 12 менших — апостолів, а ще 8 малих куполів доповнюють величну споруду, яка проглядається з усіх куточків Рівного.
Собор збудований у національному українському стилі. Це підкреслюють Золотий Тризуб з хрестом на фронтоні, вітражні хрести з орнаментами, запозиченими з волинських рушників, біло-блакитне забарвлення стін та золоті куполи. Таким чином храм несе не лише релігійний, а й глибокий культурний зміст.
Два храми під одним дахом
У кінці 1990-х років розпочав роботу нижній храм — на честь усіх святих землі Волинської. А вже 14 жовтня 2001 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет звершив освячення верхнього храму — на честь Покрови Пресвятої Богородиці.
Обидва храми вражають своєю місткістю: кожен може прийняти понад три тисячі парафіян. Собор облаштований ліфтами для людей з інвалідністю та похилого віку, має приміщення для дитячої недільної школи, бібліотеки, медичного пункту, музею та репетиційного залу для хору.
Внутрішній простір продовжує вдосконалюватися: завершено мозаїчне викладання та розпис вівтарної частини верхнього храму, тривають оздоблювальні роботи в інших зонах.
Святиня сьогодні
Сьогодні Свято-Покровський кафедральний собор є не лише місцем молитви, а й живим духовним центром громади. Тут діє активна парафія, проводяться богослужіння, недільна школа, благодійні акції та заходи на підтримку захисників України.
1 жовтня 2025 року в день Покрови Пресвятої Богородиці громада відзначила одразу дві важливі події — престольне свято та 30-літній ювілей собору. Урочистості розпочалися Водосвятним молебнем і продовжилися Божественною Літургією, під час якої підносилися молитви за воїнів-захисників і Україну. Учні недільної школи привітали парафіян і гостей, після чого відбувся урочистий хресний хід.
Під час святкувань духовенство, церковні хори, жертводавці та активні парафіяни отримали відзнаки за свою багаторічну працю й підтримку. На знак визнання заслуг Данило Корилкевич відзначений церковною нагородою — орденом святого Миколая Чудотворця. Ця відзнака стала символом вдячності за вклад у розвиток і благоустрій собору.
На подвір’ї собору поховані визначні церковні та громадські діячі: митрополит Рівненський і Острозький Даниїл (2005 р.) та староста собору, член Вищої Церковної Ради УПЦ КП Василь Червоній (2009 р.). Їхня присутність біля храму — це символ безперервності духовної традиції.
