Для цих людей проект “Танці з зірками” не закінчився. Адже вони самі стали зірками – для себе. Відвідуючи з минулорічної осені заняття танцювального клубу “Мрія”, яким керує Влада Костак, танцюристи-аматори відзначають, що помолодшали, отримують величезне задоволення. Для декого це хобі стало можливістю відкрити своє нове, друге “я” у зрілому віці, коли вже реалізували себе і професійно, і в особистому житті.
Всі англійські королеви… без королів
Ще немає 19-ої години, а любителі танців вже спілкуються у залі з пані Владою. Одразу відзначаю, що переважно це жінки, дівчата.
– Так, чоловіки у нас дуже зайняті, їх не вистачає. Тому ті, хто є, під час заняття змінюють партнерш, аби усі могли навчитись виконувати парні рухи. Ділимось чоловіками, – пояснює керівник клубу. – Сьогодні їх у залі п’ятеро. А взагалі на заняття ходять до 30 охочих. З перших танцюристів, з осені залишилось чоловік десять, прибувають і новачки. Ті, хто давно займається, яскраво прогресують в техніці, у становленні музичного слуху. Ігор Стратан та Юля Симончук в березні брали участь у фестивалі танців у Рівному, дехто навіть виїхав з міста, щоб займатися танцями професійно.
Звучить приємна музика, танцюристи шикуються на паркеті і вітаються з викладачем граціозним поклоном. Розминка. Запальні ритми піднімають із залу молодого чоловіка, який до цього сидів із дівчиною і просто спостерігав. Він жваво приєднується до заняття. Пані Влада стає боком до своїх вихованців і нагадує, якою має бути постава у вальсі: “забрати” живіт, підтягнути таз, розправити плечі”. Ну чим не епізод із “Службового роману”, коли секретарка Вєрочка вчила правильно ходити свою шефиню? Чим далі – тим більше професіоналізму: круговий рух на вісімку, підйоми на носочках, великий квадрат Віденського вальсу, шасе, завдання зобразити настрій танцю. Дивуюсь, як танцюристи тримаються на слизькому паркеті?
– Танцюємо так, ніби це останній танок у житті, – звертається до вихованців Влада Костак і вже за кілька хвилин резюмує:
– Прекрасно! Всі, як англійські королеви! Але без королів…
Вальс змінюється латиною – звуки самби, румби, джайву відкривають друге дихання у танцюристів. Здається, що навіть їх мобільники звучать латиноамериканськими ритмами, однак присутні на розмови не відволікаються: “Таню, у мене заняття. Передзвоню потім”.
Танцювати допоміг… рукопашний бій
Майбутнього юриста, студента Ігоря Стратана на заняття привів не лише проект “Танці з зірками”. Його батьки хотіли, щоб він займався цим з дитинства. Однак хобі хлопця став рукопашний бій. Саме цей вид спорту, за словами Ігоря, допоміг йому навчитись танцювати.
– У Віденському вальсі рухи по колу вимагають підготовки вестибулярного апарату, – пояснює співрозмовник. – Це у мене сформовано завдяки рукопашному бою. Нам з Юлею було приємно брати участь у фестивалі спортивно-бального танцю в Рівному. Адже ми танцювали у категорії сеньйорів – тих, хто займається 5-10 років. Вважаю, що завойоване четверте місце – це хороший результат, враховуючи всього кількамісячну підготовку. Але для мене головним був не результат, а досвід, враження і азарт.
– А як же старе хобі? Залишили?– цікавлюся у спірозмовника.
–Ні, встигаю поєднати їх, – відповідає він.
Ігор Стратан каже, що у “Танцях з зірками” відкрив для себе нового Олега Скрипку, який зумів внутрішньо виразитись мовою танцю.
Чоловік —
на айкідо,
а я — на танці
Ольга Луговська працює головним спеціалістом автоматизованих систем управління. Каже, що бажання танцювати з’явилося у неї восени минулого року і “Мрію” вона знайшла за оголошенням.
– Коли людина реалізована в житті, роботі, хочеться відчути себе і в іншій якості, – говорить пані Ольга. – Вже з перших занять я “прикипіла” до тренера, згодом привела сюди подруг. Танцюючи, отримую масу задоволення. Схудла. І ще дуже важливо – у мене перестала боліти спина. Працюючи за комп’ютером, маючи сидячу роботу, вже хотіла зайнятися її лікуванням – масажами, іншими процедурами. Однак через місяць занять усе пройшло, і я почувалась здоровою, молодшою. Коли інколи доводиться пропустити кілька занять, болі в спині знову з’являються, а вже після чергового заняття проходять.
Пані Ольга каже, що чоловік підтримує її хобі. Хоча сам займається айкідо. А донька, яка теж має досвід заняття танцями, слідкує за тим, аби мама не пропускала тренувань. Жінка каже, що відкрила для себе фіналіста “Танців” Олега Скрипку в новій іпостасі, а Подкопаєвій симпатизує як бійцю. З Лілією вона зустрічалась під час лідерського тренінгу у Києві.
– Коли минулої осені ми спілкувались на “Золотій Лілії” з Подкопаєвою, то спитали тільки про одне: який секрет її успіху. Довго не роздумуючи, вона відповіла: “Праця”, – згадує пані Ольга.
А ми кращі!
Сімейну пару Олену та Віктора Стасюків у клуб “Мрія” привело бажання цікаво відпочивати. Це була ініціатива дружини, юриста за фахом, яка зараз у декреті. На заняття подружжя прийшло лише втретє, їм тут подобається. Пара за плечима в якої три роки сімейного стажу, тренується навіть вдома.
– Для нас головне – не навчитись танцювати, а просто для себе з користю проводити вільний час, – каже Віктор. – Подобається стиль навчання Влади Петрівни, будемо і далі займатись.
Талант керівника клубу відзначають Юля Лукашина та Андрій Чума. Вона – працівник “Кредитпромбанку”, він – “ТОВ “Реноме-Смарт”. Танцюють в парі майже три роки і починали з “Клубу 15”. Вже місяць беруть індивідуальні уроки хобі-класу у Влади Костак.
– Після занять я завжди кажу Андрію, що нам просто пощастило з викладачем! Робота для неї – задоволення, яке передається і нам, – ділиться враженнями Юля.
– Пані Влада – і дипломат, і психолог. Вона вміє знайти такі ниточки впливу на нас і вчасно за них смикнути, що ми відчуваємо себе кращими, – підтримує партнерку Андрій.
Юля і Андрій давно помітили, що тепер ловлять на собі захоплюючі погляди ровесників, друзів. Гарна постава, музикальність, грація рухів – це все дарує краса і аура танцю.
![]()


