Адже їздити в тури вихідного дня нині стає дуже модно. Так само як і пізнавати свій край. Ми будемо розповідати про поїздки, які займають один, максимум два дні й доступні за вартістю середньостатистичному найманому менеджеру чи співробітнику рівненської фірми. Спеціально для тих, хто подорожуватиме не власним авто, детально розповідатимемо про те, як дістатись тієї чи іншої точки громадським транспортом. Ми не будемо перевантажувати вас історичними екскурсами. Розповідатимемо про те, що бачили на власні очі.
Що там побачити?
Якщо їхати у травні, варто побувати в Долині нарцисів. Такого більше немає ніде в світі — на рівнині, в полі площею декілька гектарів, ростуть тисячі й тисячі нарцисів. Величезне біле поле, все в квітках, які в Рівному можна побачити лише на клумбах чи в букетах — видовище надзвичайно гарне! Щоправда, ми трохи запізнились — нарциси вже відцвітали. Білі квітки виднілися на полі лише вряди-годи.
Щоб потрапити в Долину нарцисів, треба дістатись райцентру Хуст (маршрутка від Мукачева коштує 8 грн, йде приблизно півтори години). З Хуста курсує маршрутка Хуст—Кіреші (так називається розташоване поруч село). Проїзд коштує 1,50 грн і займає хвилин 20. Можна заїхати на таксі (15 грн на трьох). Уздовж дороги допомагають зорієнтуватись вказівники.
У Хусті також є замок, але від нього лишились самі руїни. Проте у гарну погоду можна піднятись на Замкову гору помилуватись захоплюючим краєвидом.
У Мукачеві замок — у набагато кращому стані. Його називають “Паланок”. Це дубовий частокіл, яким був укріплений водяний рів навколо Замкової гори.
У замку діє історико-культурний заповідник. Вхідний квиток коштує 4 гривні. Навпроти каси — невеличка сувенірна крамничка з кав’ярнею. Там можна придбати компакт-диск із відеоекскурсією по замку (20 грн), різні сувеніри із зображенням замку: магнітики на холодильник (8 грн), чимало листівок (окремих та в наборі) й путівників (від 1 до 10 грн), гарні тарілки.
За 20 грн прямо в сувенірній крамничці можна замовити екскурсію хвилин на 40. Вашу компанію проведуть замком і гарно, детально розкажуть багатовікову, цікаву і трагічну історію замку та людей, які тут жили. Туристи зазвичай фотографуються біля пам’ятника князю Федору Корятовичу, зазирають у підземелля (схожі на наші дубенські) і в колодязь глибиною 82 метри, звідки у замку брали воду. На території є ще кілька точок із сувенірами — зручно для тих, хто надумав щось придбати на згадку в останній момент.
Між центром міста і замком курсує маршрутка №3. Центр дуже “європейський”: затишні вулички, гарні кількаповерхові будинки, велична Ратуша, безліч крамниць, поодиноких і об’єднаних у Пасажі. Просто око милується — Європа та й годі!
Яку історію привезти?
До замку веде вулиця Ілони Зріні. Ця жінка з незнайомим нам прізвищем — одна з найбільш яскравих постатей в історії Мукачівського замку. Дочка хорватського правителя, матір трьох дітей, вона знала 15 мов, писала музику й була високоосвіченою жінкою. Її другий чоловік, відомий угорський політик Імре Текелі, був прибічником Туреччини. Через його зносини з турецьким султаном та політичні інтриги, у 1685 році австрійські війська, що вели в той час запеклу війну з турками, взяли Паланок в облогу. Імре Текелі у той час був у Туреччині, тому оборону замку очолила його дружина Ілона Зріні.
Героїчна оборона Мукачівського замку тривала 27 місяців! На початок 1688 року він був єдиним нескореним австрійцями пунктом Трансільванського князівства. Після безлічі марних спроб взяти замок австрійці пішли на обман — вони сфабрикували листа, нібито від Імре Текелі до захисників замку. Брехливе послання закликало захисників припинити оборону. Піддавшись обману, Ілона Зріні підписала акт про капітуляцію. Замок перейшов під владу австрійців. Але відтоді він ще не раз змінював власника, пережив чимало бурхливих подій.
У 1705-му, приміром, Паланок став повноцінною столицею Трансільванії — сюди навіть перевели монетний двір. А згодом замок став однією з найбільш суворих політичних в’язниць Австро-Угорщини.
Кого і чим це зацікавить?
Долина нарцисів — для закоханих, романтиків і всіх, кому подобається мальовнича природа.
Мукачівський замок — для любителів пізнавати рідний край, дізнаватись нове, незвідане.
Прогулянка Мукачевим — для тих, хто цінує європейський колорит і з задоволенням проміняє день споглядання рідних “панельок” на прогулянку затишними вуличками “як у Чехії чи Польщі”.
Як туди доїхати?
Зі Здолбунова близько 21.30 щодня відправляється потяг Київ—Ужгород. У Мукачеві він о шостій ранку. Назад відправляється близько п’ятої вечора. Є час помилуватися з вікон гарними карпатськими краєвидами, які тягнуться ледь не до Львова. О першій ночі ми знову в Здолбунові. Плацкартний квиток коштує приблизно 22 грн, купейний — 32 грн. Квитки можна купувати наперед. Таксі на трьох зі Здолбунова до Рівного коштуватиме в межах 40 грн.
Де там перекусити?
Поруч з хустською Долиною нарцисів — сільмаг, де можна випити кави чи пива. Зручно тим, що тут і зупинка маршрутки.
У Мукачівському замку в сувенірній крамничці працює маленька кав’ярня. Тут продають солодощі й газовану воду, роблять чай і каву. Коштує дешево (чай — 80 копійок, кава — 1 гривня).
У центрі Мукачева кав’ярень, барів і ресторанів вистачає. Є економні, є дорожчі — одне слово, на будь-який смак і гаманець!
Ми обрали для обіду заклад під назвою “Трактір” (за інтер’єром схожий на наше “Ель Пасо” на Ювілейному). Тут можна скуштувати й місцевих закарпатських страв. Ми замовили грибну поливку (близько 6 грн) на перше, лоці на друге (смажена свинина з цибулею, гарнір — молода картопля, коштує майже 20 грн) і розливне пиво “Staropramen” (бокал 0,5 л — 6 грн). Все було дуже смачно.
