У свідомості багатьох слово тортури мало асоціюється із поняттям демократії, проте воно набуває особливого значення в умовах сьогодення.
На жаль, за статистикою, щохвилини в Україні хтось зазнає морального чи фізичного насилля. І відбувається це не лише на територіях, де відбуваються військові дії, але й в умовах мирного сьогодення.
У кожному населеному пункті діють місця несвободи, де найчастіше людина піддається жорстокості з боку оточуючих. Громадяни звикли, що це поняття означає переважно в’язниці, слідчі ізолятори, але психіатричні лікарні, хоспіси, будинки для літніх людей, школи-інтернати, військові частини також належать до цієї категорії. У таких установах опиняються люди, які позбавлені опіки рідних, мають вади здоров’я й не можуть самостійно подбати про себе. Найчастіше активісти фіксують факти жорстокого поводження саме тут.
Тортури заборонені Конституцією та Законами України, міжнародними угодами, проте це не мінімізує їх кількість.
Координатор акції у Рівному Андрій Преподобний зазначає, що громадськість мало тримає на контролі ситуацію із дотриманням прав людини у місцях несвободи. Часто громадським активістам взагалі складно потрапити до таких установ. Керівництво закладів не хоче йти на контакт, допускати проведення мінімальних моніторингів. Ситуація ж сьогодні стоїть особливо гостро. Заподіяти шкоду іншому, можна не лише, порушивши правові норми, але й виявляючи не гуманність у спілкуванні, на яку заслуговує будь-хто.
