Щоправда, спішно сказано: за ордерами. У нашій країні, як і, зрештою, в нашому місті, ситуація з законним придбанням квартири давно вже набула форми якщо не гарантованого пожиттєвого сподівання, то посмертного — точно. Хоча…
Варіант здійснення мрій іноді стає реальністю. Ви із захопленням відчиняєте двері щойно отриманого власного (!) житла і… присідаєте на перший-ліпший стілець, який тут же підсунуть вам стурбовані родичі. І з непереборним хвилюванням зрозумієте: відкрилося третє око! Отож, ви прозріли. Як на табло електроннообчислювальної машинки, у ваших мізках з невловимою швидкістю пролітатимуть цифри, креслення, калькуляції — одним словом, РЕМОНТ. Або, згадавши фарадівське “Кто так строит?!”, на кілька років уперед прорахуватимете спустошення сімейного бюджету. Правда, компетентні знавці стверджують, що ремонт — справа вічна. Але, раджу, не спішіть одразу сприймати це за аксіому, інакше головні болі переслідуватимуть вас усе свідоме життя. Розслабтеся. Радійте одному: дах над головою є, а решту з Божою поміччю осилите — діватися ж нікуди.
Інша категорія небажаючих жити в наметі спроможна наразі лише до найму житла. І тут, повірте, без гострих відчуттів ніяк не обійтися. Спостережливі читачі місцевої періодики, мабуть, помітили, що останнім часом оголошення про надання помешкань у найм не дуже численні (суджу по тому, що до “ОГОшки” їх деколи надходить аж одне на два тижні!). Та, скажімо, якийсь варіант ви все-таки пригледіли. Тепер найцікавіше: ціна. (Передбачаю вашу зорієнтованість та обізнаність у теперішніх розцінках — не без іронії). Щоб найняти сьогодні однокімнатну квартиру, викласти доведеться не багато-не мало — 50 “зелених”. І це незалежно від того, з телефоном помешкання чи без, з ремонтом або ж із повною його відсутністю. Причому, торги, як-то кажуть, тут недоречні. Навіть якщо господар квартири виявиться порядною, співчутливою людиною, ви ризикуєте почути наступне: “Я б із радістю поступився (поступилася), але, знаєте, тиснуть, попереджають, щоб ціну не збивали…” Хто тисне? Хто попереджає? І чому? Складається враження, що на вулицях міста опинилися заможні люди, бо навіть при такому непоганому (як для Рівного) заробітку, як 500 гривень у місяць, далеко не кожен захоче викидати половину зарплатні за піднайм.
А от в агентстві нерухомості однокімнатне задоволення коштуватиме вам від 60 до 150 у.о. (виходячи з розташування, специфічного євроремонту та додаткових зручностей) плюс плата за послуги — від 25 до 50 тих же “умовностей”. Отакий-то, люди добрі, цінний нині добробут.
Хоча… Якщо добряче помандрувати передмістями або ближніми селами, стоптавши не одну пару кросівок, можна все-таки надибати житло з цілком помірною платою. Причому, нічим не гірше від того, — за умовні одиниці (а часом — і ліпше!).
Ото вмощуєтеся ввечері після роботи на зручній канапі у новому помешканні, розгортайте газету з оголошеннями (за давньою звичкою) і співчутливо зітхаєте: “…неначе люди подуріли…”.
