Одні у своїх публікаціях висловлювали гнів та обурення стосовно акту вандалізму на останньому пристанищі померлих. Інші — схвально переконували мешканців області у позиції, яку висловили одразу після злочину рівненські правоохоронці. За їх версією, кілька десятків пам’ятників та хрестів на кладовищі все ж таки зруйнували місцеві школярі 1-4 класів. Проте переважна частина мешканців Корнина і досі не впевнена у дитячій вині. За словами директора Корнинської загальноосвітньої школи Бориса Пасічнюка, деякі з них уже навіть пишуть заяви до обласної прокуратури, в яких спростовують можливість зруйнування пам’ятників їх померлих родичів неповнолітніми.
Ще й досі кладовище справляє гнітюче враження: десятки побитих пам’ятників, вирвані із землі хрести, зламані, уже зів’ялі деревця. Щоправда, дехто з мешканців встиг прибрати могили своїх родичів, відмити пам’ятники від слідів розбитих пасхальних яєць.
Коли на місце події прибули працівники правоохоронних органів, вони відразу запідозрили у скоєному злочині місцевих школярів. Адже навіть на свіжопофарбованих хрестах міліціонери побачили відбитки дитячих пальців. Як повідомили з ЦГЗ УМВС України у Рівненській області, на кладовищі неповнолітні зруйнували та понищили 16 пам’ятників та 22 хрести. Нині перебіг розслідування акту вандалізму у Корнині контролює начальник УМВСУ у Рівненській області Михайло Цимбалюк.
За словами директора Корнинської загальноосвітньої школи Бориса Пасічнюка, у числі підозрюваних опинилися двоє учнів першого класу, один — другого і дівчинка-четвертокласниця. Усі четверо з неблагополучних, соціально незахищених сімей. Інші троє, за словами батьків, взагалі не були на кладовищі, їх просто-таки дописали до списку порушників.
У прес-службі обласної прокуратури підтвердили, що 6 травня погром на кладовищі у с.Корнині вчинили все ж таки діти.
Кладовище все-таки зруйнували школярі
Микола Голомша, прокурор Рівненської області:
— На кладовище вони прийшли для того, щоб позбирати з могил цукерки та інші солодощі, принесені у Поминальну неділю родичами померлих, заодно почали грати в ігри. Один з хлопчиків запропонував іншим зламати дерев’яні хрести, бо вони заважали гратися, а відгукнувшись на пропозицію, інший узявся ламати хрест на одному з пам’ятників. Побачивши це, до нього приєдналися інші, і також почали розхитувати хрести на інших пам’ятниках та надмогильні плити.
Перевірка цієї події продовжується. Після її завершення приймуть відповідне рішення.
Дітей-погромників
не судитимуть
Григорій Безлесюк, прокурор Рівненського району:
— Кримінальна справа стосовно погрому на Корнинському кладовищі порушуватись не буде на підставі ст.6, п.5 Кримінально-процесуального кодексу України. Відповідно до цієї статті, неповнолітні не можуть бути притягненими до кримінальної відповідальності.
Факт скоєного визнали самі діти, до того ж були очевидці неймовірної події — дівчинка, яка намагалася зупинити малих порушників. Вона стверджує, що хлопчики почали розхитувати спочатку хрести, далі перейшли до погрому. Єдине покарання, яке може бути застосоване проти дітей-вандалів, а точніше їхніх батьків — це матеріальна компенсація за зруйновані пам’ятники. Близькі померлих, чиї могили були сплюндровані, можуть у цивільному порядку вимагати матеріальну компенсацію через суд.
Дітям не під силу перекинути пам’ятники
Борис Пасічнюк, директор Корнинської середньої школи:
— За моєю інформацією, жінки, які живуть поблизу кладовища, чули о четвертій годині ранку великий стукіт і грюкіт. Невже діти могли піти на кладовище о такій порі? У нас прозвучала думка, що, можливо, до цього акту вандалізму причетне якесь угруповання. Легше за все звалити вину на школярів.
Зруйнувати пам’ятники діти фізично не змогли б , тому що окремі з них навіть не під силу дорослим. У школі вони зарекомендували себе з непоганої сторони, мають звичайний середній розвиток навчальних досягнень. У такому масштабі наше сільське кладовище школярі, на мою думку, погромити ніколи б не змогли. У мене є заяви односельчан, у яких вони стверджують, що пам’ятники діти зруйнувати не могли.
Люба С., корнинчанка, мешкає поблизу сільського кладовища:
— Діти бігали по кладовищу, вони там кожного року: усі ходять за яйцем, за цукеркою, бо голодні, — розповіла пані Люба. — У ту ніч я нічого не чула підозрілого, але з 4-ї до 5-ї години страшно гавкали собаки. Два роки тому, коли з декількох могил зірвали металеву огорожу, я добре чула стукіт і грюкіт. Проте боялася виходити — у хаті живу лише з донькою.
Коли до мене прибігла сусідка Рая і повідомила страшну новину, ми пішли на кладовище, а потім у сільську раду.
Рятуйте наших кровинок!
Ганна Б., бабуся двох підозрюваних дітей:
— Увечері у вівторок 6 травня під’їхала машина, й чоловіки без форми забрали моїх дітей. Вони не представилися, документів ніяких не показали. Я їх запитала: “Куди ви їх берете?”. Вони відповіли, треба щось запитати у моїх дітей. Ці люди мені вже у сільській раді (тут опитували міліціонери дітей у присутності рідних) пояснили, що побиті на могилках пам’ятники.
За день до цього я шукала свого шестирічного внука, він пішов з місцевими хлопчиками гратися. Знайшла його на кладовищі: четверо хлопчиків і дівчинка бубоніли у чагарнику, назбирали там цукерок і їли. Моєї внучки там не було, але її вписали. Міліціонери мені підсунули якийсь папір і попросили підписати, але я ж не грамотна — читати не вмію.
Мармурового пам’ятника діти не могли повалити, я ще повірю, коли маленького дерев’яного хрестика висмикнули, але такі, які зруйновані — ні.
Світлана, мати одного з підозрюваних”
— Мою дитину вписали, хлопчик не був на кладовищі. Він того дня доглядав сестричку. А ми з чоловіком їздили у справах до сусіднього села. У мене в сім’ї п’ятеро дітей. Я не можу повірити, що дитина може так знищити пам’ятника, там навіть зігнута арматура. Доброго молота треба було брати, щоб так побити пам’ятник.
Мій син злякалася, коли його питали: “Якщо не скажеш правди, то заберемо тебе”. Дітям давали цукерки — за це вони щось мусили говорити.
Усього в селищі чотири кладовища. За словами голови Корнинської сільради Ольги Романишиної, жодного разу на них такого жахливого не траплялося. Вона не йме віри, що діти самі могли вчинити погром на кладовищі. Можливо, хтось із дорослих їх налаштував на такий ганебний вчинок? Самі бо вони навіть боялися б це робити.
